Літні олімпійські ігри в Токіо проходять на майже порожніх олімпійських майданчиках, відгороджених від громадськості. Попри це, місцеві вболівальники намагаються хоч би «краєчком ока» зазирнути за огорожі та всіма способами підтримати спортсменів. Не є винятком і невелика, але зорганізована українська діаспора в Японії.
Радіо Свобода зв’язалося з деякими її представниками і розпитало про те, як японські українці підтримують своїх краян.
За словами української консулки у Токіо Олени Іванчук, в Японії за даними місцевої влади проживає близько 2 тисяч українців. У масштабах 130-мільйонної країни їх майже непомітно. Але за останні 30 років сформувалася невеличка активна громада.
Понад 20 років у Японії діє громада «Краяни», яка згуртовує українців, що опинилися на далеких від рідної домівки островах. Одні приїхали на навчання, інші на роботу, деякі науковці-фізики приїхали робити дослідження на запрошення місцевих університетів, а когось привели до Японії пошук пригод чи романтичне кохання.
Усі ці роки «Краяни» займаються популяризацією України в Японії, організовують виставки, концерти, лекції. Для українських дітей та дітей зі змішаних сімей понад 10 років діє недільна школа «Джерельце».
Як розповідає співзасновник «Краян» та ІТ-спеціаліст Ігор Євтушук, до Олімпіади місцеві українці готувалися, хоч деякі заходи через пандемію довелося перевести в онлайн-режим.
– У нашій школі «Джерельце», де вчиться близько 30 дітей, ми проводили зустріч з тренером японської збірної з фехтування Олегом Мацейчуком. Він – киянин, який у 2003 році приїхав до Японії, щоб тренувати японських спортсменів. На той момент фехтування в Японії було на самих початках, адже це не традиційний для країни спорт. Але вже у 2008 році на Олімпіаді в Пекіні завдяки українському тренеру японські фехтувальники завоювали першу медаль, а потім команда Олега Мацейчука успішно виступила в Лондоні у 2012 році, – розповідає Ігор Євтушук.