Шлях до державності: мовою архівних документів

від Стожари

Справа здобуття української держави –

це справа цілої нації української,

а не якоїсь кляси її, чи партії,

от через що порозуміння, согласованість

усіх чинників громадських і співпраця їх

є умовою, без додержання якої

ми ніколи своєї мети державної не досягнем

Симон Петлюра

День української державності, яке цьогоріч українці святкують вперше 28 липня як нове державне свято, сягає глибин нашої тисячолітньої історії державотворення. Ця символічна дата акцентує увагу на спадкоємності українських державних утворень: від держави Володимира Великого з її столицею в Києві, а також відзначенні дня розквіту української державності – хрещення Руси-України, що зумовило тоді остаточний історичний вибір України , поєднавши її з Європою. 

Державотворчі традиції Київської Русі розвинули і продовжили Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна. 

Кожний державотворчий етап української історії – це успадковані й передані наступним поколінням українців атрибути, традиції, цінності, зафіксовані в численних архівних документах, що і є доказами державницький устремлінь нашої героїчної нації.


Схема державних форм, б/д.
«Бюлетень гетьманської управи», 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 2, спр. 16, арк. 30

Саме вшануванням усіх етапів українського державотворення, закріплення їх в українських традиціях, як і культових (в хорошому розумінні цього слова) осіб, які доклали титанічних зусиль, щоб наша держава була незалежною і демократичною, відрізняє це Свято Української Державності.

Малюнок «Софійська площа» із журналу
«Наше слово», що видавався учнями
Української гімназії у Ржевницях (ЧСР), 1930 р.
ЦДАЗУ, ф. 12, оп. 1, спр. 61, арк. 20

Як відомо, тільки на початку ХХ століття, під час Української революції 1917–1921 років українському народу вдалося відродити власну державність у формі Української Народної Республіки. А до цього Україна декілька разів здобувала суверенітет і втрачала його через внутрішні незгоди і під час зовнішньої агресії… Завдяки спільним зусиллям українського національно-демократичного руху та української діаспори Актом проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року було відновлено українську державність, що підтвердило: національна єдність – обов’язкова умова збереження державності.


Грамота про складання повноважень і припинення діяльності
Державного Центру Української Народної
Республіки в екзині, 22 серпня 1992 р.
ЦДАЗУ, ф. 35, оп.1, спр. 70, арк. 34

Нині, коли триває кривава боротьба в повномасштабній війні з російським агресором, українці знову доводять, що змагаються вони за споконвічні цінності своєї державності – територіальну цілісність, суверенітет, свободу, волю і демократію. Але сьогодні ми – одна політична нація, ми – разом, а отже, переможемо!

Віра Фазлєєва, провідний архівіст відділу використання інформації Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ)

Схожі публікації

Залишити коментар