Нині, коли триває кривава боротьба в повномасштабній війні з російським агресором, українці знову доводять, що змагаються вони за споконвічні цінності своєї державності – територіальну цілісність, суверенітет, свободу, волю і демократію. Але сьогодні ми – одна політична нація, ми – разом, а отже, переможемо!
Віра Фазлєєва
Події Української революції 1917–1921 рр. та поразки визвольних змагань, що призвели до масової еміграції українців у інші країни світу, позначилися й на долі її наукової еліти. Не стільки страх бути фізично знищеними, скільки бажання врятувати та розвивати науку рухало нашою вченою інтелігенцією, яка була змушена залишити Україну. Бо як тоді пояснити той факт, що вже у першій половині 1920-х рр. тільки у Європі постали потужні осередки української закордонної науки – Український вільний університет, Українська господарська академія, Український технічно-господарський інститут та інші? Про їх створення, основні напрями діяльності та тісні зв’язки з історичною Батьківщиною, розповідають документи архівного та довідково-інформаційного фондів ЦДАЗУ. Адже деякі з цих вищих наукових осередків продовжують функціонувати й нині, змінюючи своєю діяльністю світ на краще.
У Центральному державному архіві зарубіжної україніки зберігається добірка Великодніх листівок, датованих 1940-ми – 1990-ми роками. Їх авторами були відомі українські митці-емігранти, серед яких Микола Анастазієвський, Микола Антохій, Леонід Денисенко, Вадим Доброліж, Василь Залуцький, Григорій Радченко та ін.