Скарбниця спогадів

22 січня навічно увійшло в історію українців двома знаковими подіями, що заклали основу нашої державності: 22 січня 1918 р. – IV Універсал Центральної Ради та 22 січня 1919 р. – Акт Злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Відповідно до IV Універсалу Центральної Ради була проголошена Українська Народна Республіка і роком потому відбулося об’єднання українських земель.

Він відмовився доносити ­– його посадили. За ґратами, у сумнозвісній російській тюрмі «Владимирский централ»​ він записав розповіді свідків розстрілу польських офіцерів у Катині й почав створювати Словник рим української мови. Був у полоні нацистів, 31 рік провів у радянських таборах. Своє довголіття пояснював тим, що від тривалих голодувань, коли «вже лишалися шкіра і кістки, у нього наростало нове тіло». Святослав Караванський (1920–2016) був найстаршим серед правозахисників Гельсінської групи. До останніх днів він писав блоги, у яких застерігав світ від агресії Кремля.

Йордан у Львові 1942 року. Патріарх Йосип Сліпий.

Український Вільний Університет (УВУ) – перший і, водночас, останній із українських вищих навчальних закладів, що були створені в Європі у ХХ столітті після подій УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917–1921 рр. – відзначатиме 17 січня 2021 року своє 100-річчя.

У січні 1972 року КГБ влаштувала погроми у Львові й Києві: арештовували тих, хто… вшановував Різдво. Учасників різдвяної коляди залякували розстрілом, тортурами, психлікарнями і завданням шкоди рідним. Декого звинувачували навіть у шпигунстві, використовуючи свідчення громадянина Бельгії…

Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо виступив із промовою у День пам’яті жертв голодоморів, у якій закликав співвітчизників вшанувати жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років.

Якою була б Україна, якби не більшовицька окупація?

“Ляльки для ненароджених”, проєкт присвячений роковинам Голодомору в Україні, який започаткувала у 2018 році Тетяна Золочевська з міста Бремена, Німеччина.

З цими розповідями я зростала. Вони огортали мене з дитинства, відколи себе пам’ятаю. Деякі з них чула безліч разів, але щоразу це було як уперше, і слухати їх не набридало. Особливо любила розповідати бабця, яка все життя дуже тужила за своїм рідним селом Костарівці, що поблизу Сянока. Вона часто згадувала дитинство, дівоцтво, якісь драматичні й цікаві історії не лише її родини, а й інших селян, їхніх стосунків та життя під час війни (у селі були німці, згодом – радянська армія, активно діяла Організація українських націоналістів). Ці спогади були яскраві, вона розповідала їх говіркою, часом — із польськими репліками і піснями тих часів, що додавало їм колориту”, – розповідає Оксана Сайко

З нагоди 95-річчя створення Союзу українок Америки (СУА) Центральний державний архів зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) підготував документальну виставку в режимі онлайн.