У червневому дописі окремо акцентувалося на значенні позачергових парламентських виборів у Словаччині не тільки для її внутрішньополітичного розвитку, але й для міжнародної політики та безпеки, виходячи, зокрема із українських інтересів у війні з російською федерацією.
Найперше варто вказати, що за чотири крайні місяці електоральна ситуація в Словаччині істотно змінила, і, на жаль, не на користь політичних сил, яких у вітчизняних медіа з подачі окремих експертів називали проукраїнськими. Тут висловлюю своє принципове застереження, що не може бути проукраїнських політиків в США, Словаччині чи в контексті наступних вкрай важливих виборів для України – 15 жовтня ц.р. в Польщі, а це – насамперед американські, словацькі та польські політичні діячі, у публічній діяльності яких український контекст може відігравати тільки певне (позитивне чи негативне; більше чи менше; виразне чи приховане) значення.
Засадничим ж для теми сьогоднішнього допису є розуміння того, що Словацька Республіка є парламентською республікою, де провідну роль відіграє Національна Рада Словацької Республіки (словацькою – Národná rada Slovenskej republiky, часто – Národná rada або NR SR) – однопалатний представницький і законодавчий орган, який складається з 150 депутатів. Вибори відбуваються на пропорційній виборчій системі, де для проходження окремої партії встановлено прохідний бар՚єр у 5 %, блоків з 2-3 партій – 7 % і для блоків з 4 та більше партій – 10 %.
Отже, попередні результати виборів депутатів Національна Рада Словацької Республіки на 1 жовтня виявилася наступними:
партія колишнього прем’єра Роберта Фіцо “Курс” / Smer-SD (Direction-Social Democracy) – 23,29 % (42 депутати);
фактична партія чинного президента Словаччини Зузани Чапутової (вона є заступником її голови) “Прогресивна Словаччина” / Progresivne Slovensko на чолі з Міхалом Щимечком –17,07 % (31 депутат);
партія “Голос” / Hlas-SD екс-премʼєра Петера Пеллегріні – 14,95 % (27 депутатів);
центристський рух ще одного колишнього глави уряду Ігоря Матовича OL’aNO – 9,01 % (16 депутатів);
християнсько-демократичний рух Kresťanskodemokratické hnutie (KDH) Мілана Маєрського – 6,9 % (13 депутатів);
партія “Свобода і солідарність” / SaS Річарда Сулік, міністра економіки в уряді Едуарда Гегери, який у травні 2023 року подав у відставку, що відкрило шлях до позачергових виборів – 6,22 % (11 депутатів)
націоналістична Словацька національна партія / Slovenská národná strana (SNS) Андрей Данко – 5,67 % (10 депутатів).
Окремо доцільно вказати на помітні регіональні відмінності у політичних преференціях виборців, що ілюструє відповідна інфографіка. Так, у Братиславському краї “трійка переможців” наступна: “Progresivne Slovensko” – 31 %, SMER-SD – 18,54 %, SaS – 12,5 %; Кошицькому краї: SMER-SD – 21,11%; Hlas –15,09 % , “Progresivne Slovensko” – 14,68 %; Пряшівському краї: SMER-SD – 22,05 %, Hlas – 16,16 %, OĽaNo a Priatelia –14,78 %; Зілінському краї: SMER-SD – 25,8 %, Hlas – 16 %, “Progresivne Slovensko” – 15,5 %; Нітранському краї: SMER-SD – 25 %, “Progresivne Slovensko” – 14,42 %, Hlas – 14,41 %; Банськобистрицькому краї: SMER-SD – 22,9 %, Hlas – 19,7 %, “Progresivne Slovensko” – 15 %; Тренчинському краї: SMER-SD – 29,47 %, “Progresivne Slovensko” – 16,5 %, Hlas – 16,4 %; Трнавському краї: SMER-SD – 22 %, “Progresivne Slovensko” – 17 % та угорський Альянс (Aliancia–Szövetség, утворений злиттям трьох партій угорської меншини MKÖ-MKS, SMK-MKP і MOST-HÍD у 2021 році) – 12,8 %.
Очевидною неприємною (якщо виходити з оцінки позицій умовних проукраїнських сил) несподіванкою суботнього голосування словаків стали помітні розбіжності між результатами опитувань на виході з виборчих дільниць та результатами підрахунків переважної більшості (понад 99 %) голосів, що було здійснено на ранок 1 жовтня.
Узагальнення ж двох екзит-політ, результати, яких були опубліковані вечером 30 вересня помітно відрізняються від наведених вище підсумків голосування, що, серед іншого, можна пояснити як небажаннями частини виборців відверто підтверджувати свій вибір на користь проросійських популістів лівоцентриського (Smer-SD) та крайнього правого (Словацька національна партія) політичного спектру, так специфікою електоральної географії, яку демонструє відповідна інфографіка переможців цьогорічних виборчих перегонів.
Так, результати екзит-полу соціологічної служби Focus для TV Markiza та екзит-полу та підсумки екзит-полу MEDIAN SK на замовлення RTVS вказували на перше місце партії “Прогресивна Словаччина” – відповідно 23,5 % та 20 % .
Друге ж місце за даними вказаних соціологічних агенційз результатом 21,9 % чи 19,1 % відповідно мав би посісти Smer-SD .
І, нарешті, недооцінені показники партії, котра може відіграти роль “золотої акції” у новітній словацькій урядовій коаліціаді – Hlas-SD (свого часу її теперішній лідер П. Пеллегрінізалишив партію Р. Фіцо, але й не позбувся репутації трампіста та прихильника співпраці з рф) – 12,2 % та 11 % відповідно.
Одночасно варто вказати на переоцінку (6 % та 6,1 % відповідно) соціологами партії “Республіка” на чолі Міланом Угріком, яка набрала тільки 4,75 % та не потрапила до нового складу парламенту Словаччини Зокрема, цей депутат Європейського Парламенту і використовує європейську трибуну для ретрансляції російської брехні. “…Де була Європа, коли українські найманці вбивали дітей на Донбасі чи палили мирних людей в Одесі?”, – питав він у колег-депутатів під час одного з виступів на засіданні Європарламенту.
Узагальнюючи політичну діяльність та виборчу риторику головних переможців позачергових парламентських виборів у Словаччині в цілому та зокрема щодо України можемо зазначити наступне: якщо партія Smer-SD Р. Фіцо поєднує лівоцентриську популістську риторику у внутрішній політиці, критику ЄС та неприховану проросійську риторику, яку окремі експерта навіть означили як русофілію, то правоцентристська проурядова партія “Progresivne Slovensko” З. Чапутової та М. Шимечки тісно співпрацює з європейськими та євроантлантичними структурами та надає всебічну допомогу Україні.
Як відомо для формування уряду необхідна підтримка не менше 76 депутатів, тобто простої більшості складу Національної Ради Словацької Республіки
Недільного ранку 1 жовтня в авторитетних словацьких медіа розглядалися два основних варіанти нової урядової коаліції:
1) ліво-націоналістична коаліція: Smer-SD + Hlas-SD +SNS = 42 + 27 + 10 = 79 депутатів;
2) соціально-ліберальна коаліція: PS +Hlas-SD + OĽaNO + KDH + SaS = 32+27+16+12+11= 98 депутатів.
На нашу думку, передчасними є твердження про фактичну втрату Словаччини як стратегічного союзника Україні у боротьбі з російською агресією до завершення формування нового коаліційного уряду країни та початку реалізації його зовнішньополітичної програми.
Одночасно не можна й недооцінювати підсумків парламентського волевиявлення словаків, яке засвідчило помітне посилення не стільки антиукраїнської налаштованості мешканців нашої західної сусідки, скільки зростання антиєвропейських та антиамериканських/антинатівських настроїв під впливом широкомасштабних кампаній російської дезінформації та пропаганди. Звичайно важливо, що за кілька днів до дня голосування у Словаччині віце-президент Європейської Комісії Віра Йоурова назвала словацькі вибори “тестуванням” того, наскільки вразливими є європейські вибори для “зброї масового маніпулювання, в яку вкладаються мільйони євро”. Брюссель настільки стурбований, що пригрозив оштрафувати компанії Alphabet, TikTok і Meta, якщо вони не вживатимуть додаткових заходів для боротьби з цією проблемою. Проте, на наше переконання, це радше нагадує вже сумновідоме західну “серйозну стурбованість” в усі роки новітньої російської агресії проти України, ніж реальну боротьбу із російським деструктивним впливом, що зсередини розколю Євросоюз.
Економіка Словаччини, яку на початку 2000-х років називали “татранським тигром” завдяки її швидкому зростанню, сьогодні є чимось середнім. За показником ВВП на душу населення вона знаходиться у самому низу рейтингу країн єврозони разом із Латвією та Хорватією. Але за розміром бюджетного дефіциту, який, за прогнозами, цього року сягне майже 7 % , вона посідає перше місце в рейтингу.
Р. Фіцо обіцяв своїм виборцям економічний поворот та збільшення соціальних видатків. Але домогтися цього неможливо без допомоги ЄС. Таким чином, саме від консолідованої позиції держав Євросоюзу та європейських інституцій чи не найбільше залежить конфігурація нового словацького уряду та відповідно його внутрішня й зовнішня політика загалом та відносини з Україною зокрема.
Окремо необхідно вказати на позицію офіційного Вашингтона та структур Північноатлантичного договору, які не можуть не прораховувати появу в центрі Європейського континенту ще одного (в доповнення до режиму В. Орбана в Угорщині) осередку проросійського впливу із усіма й не тільки безпековими загрозами, що з цього випливають.
На завершення сьогоднішнього допису не можна не звернути увагу початок вимушеної еволюції постелекторальних поглядів формального переможця позачергових парламентських виборів у Словаччині – Р. Фіцо, який на кінець неділі 1 жовтня вже не був таким відвертим у своїх симпатіях до росії, заявивши тільки, що “словаки мають більші проблеми, ніж допомога Україні”. Після цього він додав, що ситуація в Україні є величезною трагедією для всіх, тому “ми зробимо все можливе, щоб мирні переговори відбулися якнайшвидше”.
У цього контексті не варто виключати, що двічі прем՚єр-міністр Словаччини Фіцо не буде висувати свою кандидатуру на посаду нового очільника словацького уряду, а зосередиться на підготовці до президентських виборах наступного року, враховуючи те, що нинішній глава країни Чапутова ще в червні заявила, що не буде кандидувати на новий термін.
Як відомо, глава держави обирається громадянами Словацької Республіки на прямих таємних виборах на п՚ять років. Кандидатів у президенти можуть висунути щонайменше 15 членів Національної ради Словацької Республіки або громадяни на основі петиції, що має щонайменше 15 000 підписів виборців, які мають право голосу.
За таких обставин партія Фіцо може на чолі уряду висунути менш контраверсійнішого кандидата, або підтримати прем՚єрські амбіції свого колишнього колеги П. Пеллегріні.
Джерела
Глуховський М. Орбан №2? Вибори у Словаччині: чому в українців завмирає серце. Режим доступу: https://glavcom.ua/publications/orban-2-vibori-u-slovachchini-chomu-v-ukrajintsiv-zavmiraje-sertse-959446.html
Дейна А. У Словаччині на виборах перемагає партія проросіського премʼєра Фіцо. Режим доступу: https://zn.ua/ukr/POLITICS/u-slovachchini-na-viborakh-peremahaje-partija-prorosijskoho-ekspremjera-fitso.html
Зузана Чапутова більше не балотуватиметься на пост президента Словаччини. Режим доступу: https://novyny.sme.sk/c/23184555/uaytoba-bnbwe-he-banotybatnmetbcr-ha-oct-pe3naehta.html
У Словаччині перемогла антиукраїнська партія – всупереч екзитполам. Режим доступу: https://www.pravda.com.ua/news/2023/10/1/7422139/
Jakub Filo J. Exit poll: Progresívne Slovensko by získalo 23,5 percenta. Do parlamentu by sa dostalo sedem strán. Режим доступу:
: https://domov.sme.sk/c/23220693/prve-odhady-vysledky-volieb-2023-exit-poll.html
Karnitschnig M. Why Slovakia’s election doesn’t really matter. https://www.politico.eu/article/why-the-slovak-election-doesnt-really-matter/
Oficiálne výsledky volieb 2023 ONLINE: Už je známe, ako volili ľudia vo vašej obci či meste. Режим доступу: https://www.aktuality.sk/clanok/6nUuC74/kompletne-vysledky-volieb-2023-online/
Šodor F.EXIT POLL pre RTVS: Tesný boj o prvenstvo, do parlamentu by sa dostalo osem strán.Prieskum exkluzívne vypracovala agentúra MEDIAN SK. Режим доступу: https://spravy.rtvs.sk/2023/09/exit-poll-pre-rtvs-tesny-boj-o-prvenstvo-do-parlamentu-by-sa-dostalo-osem-stran/
Василь Гулай, доктор політичних наук, професор,
завідувач кафедри міжнародної інформації
Національного університету «Львівська політехніка» /
голова правління ГО «Центр інформаційно-комунікативного менеджменту»
Результати екзит-пола, проведеного соціологічною службою Focus для TV Markiza
Результати екзит-пола агенції MEDIAN SK на замовлення RTVS
Попередні результати переможців виборів, ( %)
Попередній розподіл депутатських мандатів між партіями/блоками, що подолали прохідний бар՚єр, од.
Партії/блоки, що набрали найбільше голосів у відповідних виборчих округах