Вплив російської агресії на природоохоронні території України

від Стожари

Анотація: розглянуті екологічні аспекти збитків для природних екосистем, природоохоронних територій та об’єктів природно-заповідного фонду внаслідок російської збройної агресії.

Природа України є ще однією жертвою російської агресії. Війна згубно впливає на кожну складову довкілля – тваринний і рослинний світ, воду, повітря, ґрунт. Наслідки цього негативного впливу будуть довгостроковими та матимуть не лише локальний, а й глобальний характер. За попередніми оцінками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і Державної екологічної інспекції України, збитки довкіллю України від війни становлять понад 1, 69 трлн. грн. Така сума, розрахована відповідно до затверджених Методик розрахунку збитків, завданих під час воєнних дій на території України. Дані методики розроблені за допомогою міжнародних партнерів (ОБСЄ, ООН, ЮНЕП) і відповідають міжнародним принципам та підходам. 

Зараз неможливо повністю оцінити вплив війни на довкілля через брак точної інформації. Причин цьому дві. Насамперед, навіть збирати ці дані небезпечно для фахівців, оскільки тривають активні бойові дії. По-друге, не вся інформація може бути озвучена публічно з тактичною метою. Проте зрозуміло: чим довше триває війна, тим більше шкоди вона завдасть довкіллю, і тим більше наслідків ми матимемо в майбутньому. Це підтвердилося, хоч і в меншому масштабі, на початку цієї війни, 8 років тому, коли росія загарбала Крим і частини Донеччини та Луганщини. Як безпосередньо бойові дії, так і дії окупаційної адміністрації вплинули на природу цих регіонів. 

Вплив на ландшафт та природні оселища.

У перші дні військового вторгнення російські війська рухалися в межах наявної інфраструктури. Військові дії затягнулися — і тому московити змінюють тактику та готуються до тривалих протистоянь. Для цього вони формують бази та фортифікаційні споруди. Це означає, що вони просуваються вглиб природних територій: займають ліси та території природно-заповідного фонду. Рух важкої техніки, будівництво фортифікаційних споруд і бойові дії пошкоджують ґрунтовий покрив. Це призводить до деградації рослинного покриву та посилює вітрову та водну ерозії.

Ареали рідкісних і ендемічних видів і оселищ опинилися в зоні активних бойових дій, що загрожує їхньому існуванню, наприклад це цілинні нерозорані степи, крейдяні схили на Донеччині, приморські оселища у південних областях, болота на півночі.

Ще одна проблема – заміновані території. На даний момент розмінування потребує приблизно 200 тисяч квадратних кілометрів. У Мінекології зазначають, що розриви мін призводять до забруднення ґрунтів важкими металами – свинцем, стронцієм, титаном, кадмієм, нікелем. Іноді це робить ґрунт непридатним для подальшого сільськогосподарського використання.

Втрата біорізноманіття та загроза червонокнижним видам.

В результаті вторгнення наша природна спадщина зазнає значної шкоди (рис.1). Під загрозою знищення перебувають близько 200 територій Смарагдової мережі площею 2,9 млн га. Смарагдова мережа — це мережа природоохоронних територій, створена задля збереження видів та оселищ, які потребують охорони на загальноєвропейському рівні, але розташовані в країнах, які не є членами ЄС. Усе це середовища існування для тисяч видів рослин і тварин. Ці території мають важливу роль для захисту біорізноманіття та збереження клімату. Смарагдова мережа захищає бурого ведмедя, чорного лелеку, рись, орлана-білохвоста та сотні інших видів тварин та рослин.

Бойові дії порушують спокій диких тварин, вони або гинуть, або намагаються втекти з гарячих точок. Якщо бойові дії будуть тривати до кінця весни, є великий ризик для виведення потомства багатьох птахів і ссавців. Більшість птахів у цей час виводять своє потомство, тому їм потрібен спокій. Також із квітня по червень відбувається отелення лосів, а бойові дії ставлять під загрозу успішність цього процесу та виживання новонароджених лосенят. В Україні лось є рідкісним видом та внесений до Червоної книги.

Під загрозою знищення знаходяться 16 Рамсарських об’єктів площею майже 600 тисяч гектарів. Вони мають статус водно-болотних угідь міжнародного значення завдяки їхньому унікальному біорізноманіттю. Окуповані Рамсарські угіддя використовуються російськими загарбниками під час бойових дій проти українського народу. Це стосується узбережжя Азовського та Чорного морів, а також територій у нижній течії річок Дунаю та Дніпра. Російські окупаційні війська не мали і не виявляють жодної поваги до дикої природи. Зокрема, для військових навчань постійно використовувалися окуповані з 2014 року Рамсарські угіддя «Крива затока та Крива коса» на Донбасі та «Водно-береговий комплекс мису Опук» у Криму.

Рис.1. Візуалізація постраждалих природних територій, внаслідок військового вторгнення за даними ГО “Українська природоохоронна група”

На водоймах зупиняються великі зграї гусей, качок, лебеді, мартини, крячки, на луках і болотах — журавлі, кулики та інші, на деревах і кущах — багато видів горобцеподібних птахів: зяблики, дрозди, вівсянки, шпаки, вільшанки, вівчарики, кропив’янки, мухоловки. Місця зупинок дуже важливі для харчування та відпочинку мігрувальних птахів, тому вони потребують охорони.

Крізь Україну проходять три основні міграційні шляхи птахів: Азово-Чорноморський широтний (південний коридор) — із найбільшою концентрацією перелітних птахів в Україні; Поліський широтний (північний коридор) — уздовж лісової смуги Полісся і на півночі Лісостепу; та Дніпровський меридіанний міграційний шлях, який проходить уздовж річища Дніпра та його притоки Десни. Цей шлях особливо використовують водоплавні та прибережні птахи — гуси, качки, гагари, кулики, мартини, крячки та інші. Більша частина міграційних коридорів зараз проходить над зоною бойових дій. Усе це може стати причиною неспокою птахів, їх виснаження через зміну маршрутів чи відсутності можливості відпочити, та потрапляння під обстріли.

Азово-чорноморське узбережжя України загалом відіграє ключову роль для збереження популяцій багатьох видів птахів.  Бойові дії ставлять під загрозу існування рідкісних видів, порушують спокій птахів та заважають гніздуванню та міграціям. Яскравим прикладом впливу війни на птахів стало захоплення загарбниками східної частини України. Після заповідання піщаних кос на узбережжі Азовського моря і створення в 2009 році Національного природного парку «Меотида», кількість рідкісних водно-болотних птахів швидко зросла. Масово гніздилися «червонокнижні» мартини каспійські, кучеряві пелікани, кулики-сороки та багато інших видів. Все це розмаїття зникло одномоментно, коли в 2015 році війна прийшла і на Криву косу. У наступні роки тут продовжили гніздитись у невеликій кількості лише деякі види.

Згідно даних Центру екологічних ініціатив “Екодія”, Вибухи можуть становити серйозну загрозу також і для морських ссавців, які й без того вразливі, занесені до Червоної книги України і охороняються багатьма міжнародними конвенціями. Ще з початку березня, коли розпочалися активні бойові дії і на морі, вчені чорноморських країн почали фіксувати випадки масової загибелі дельфінів. Такі дані вже відомі для берегів України та Туреччини, де на берег викинуло надзвичайно багато дельфінів-білобочок, що є рідкісним випадком для тих берегів. Мертвих, а також дезорієнтованих дельфінів, які мали рани і великі опіки, які найбільш ймовірно вони могли отримати внаслідок вибухів, знаходили на узбережжі Болгарії та Румунії. На додачу до вибухів, небезпеку для дельфінів становлять військові кораблі і підводні човни, які зараз постійно переміщуються в акваторії Чорного моря та використовують гідролокатори. Акустична частота, яку використовують китоподібні, збігається з частотою морських сонарів, що може пошкодити слуховий апарат тварини. Дельфіни покладаються на ехолокацію в більшості біологічних аспектів свого життя, а тому використання гідролокаційних технологій може вплинути на їхню поведінку та здатність виживати. Акустична травма може заважати пошуку їжі, розмноженню та спілкуванню, а також призвести до дезорієнтації і як наслідок – смерті. Вчені говорять, що масова загибель дельфінів в Чорному морі може бути результатом поєднання відразу кількох чинників і потрібні детальні обстеження, але попередні дані вже свідчать, що дельфіни Чорного моря є ще одними невинними жертвами цієї війни.

Пожежі в екосистемах через бойові дії

Території багатьох природоохоронних об’єктів постраждали внаслідок пожеж. За час війни їх було у 45 разів більше, ніж в попередні роки. У травні 2022 р.горіла заповідна Кінбурнська коса у Чорному морі, на якій збереглися унікальні приморські оселища. Через окупацію та замінованість територій, погасити вогонь було неможливо. Під загрозою опинилися місця гніздувань диких птахів та найбільше в Європі поле орхідей.  Увесь розмір шкоди наразі важко оцінити, але за попередніми оцінками пожежа охопила 130 га, втрачено ділянки лісових екосистем, знищено та пошкоджено рідкісні види тварин та унікальної піщаної флори Кінбурну.

Обстріли крилатими ракетами, вибухи мін та інших небезпечних предметів спричинили близько 600 пожеж площею 13 тисяч гектарів. Також довкілля сильно страждає через горіння нафтопродуктів, а шкідливі хімічні речовини, потрапляючи в ґрунт, руйнують його. Вибухи снарядів призводять до забруднення територій, а також загибелі великих тварин, бо вони частіше активують міни. 

Існує постійний ризик виникнення пожеж в екосистемах унаслідок обстрілів. Торішня трава може швидко спалахнути. В сухих умовах пожежі поширюються швидко та на великі площі. На територіях, окупованих російськими військами, служби ДСНС не зможуть працювати та проводити ліквідацію загорянь. Також сприятливі умови для поширення пожеж у монокультурних соснових насадженнях на півночі та сході України, територіях Чорнобильської зони.

Крім лісів, на півночі України, де ведуться активні бойові дії, поширені болотні екосистеми і торфовища. Велика частина торфовищ України є осушеною, а отже – на них є сприятливі умови для виникнення торфових пожеж. Такі пожежі важко погасити і, у звичайний час, тому продовження бойових дій на території північних областей матиме важкі наслідки як для довкілля, так і для здоров’я людей. Під час горіння торфовищ в повітря виділяються такі токсичні речовини, як оксид і діоксид вуглецю, дрібнодисперсний пил із діаметром часток 2,5 мікрони (характерно для горіння), летючо-органічні сполуки, до складу яких входить акролеїн, формальдегід.

За повідомленням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, війною охоплено близько 3 мільйонів гектарів лісу в Україні. Приблизно 23,3 тисячі гектарів лісів випалено, частину з них втрачено. Унаслідок бойових дій частина лісів у Луганській, Донецькій та Херсонській областях наразі перебуває під контролем окупантів. Загарбники знищують наші ліси, використовують деревину для будівництва фортифікаційних споруд, прокладання інфраструктури, обігріву та приготування їжі. Для південних та східних областей України, де відбуваються бойові дії характерна низька лісистість. Ліси степової та лісостепової зони виконують важливі захисні функції. Знищення та пошкодження пожежами і вирубками лісозахисних насаджень позначиться на кліматі цих регіонів і може призвести до значних ерозійних процесів. Зокрема, на півдні України наслідками можуть бути вітрова ерозія ґрунтів та опустелювання.

Повністю оцінити збитки майну та лісовому господарству поки неможливо. У лісах уже є велика кількість ракет, що впали, а також нерозірваних боєприпасів. Як показує практика та регулярні зведення ДСНС, із інформацією про випадково знайдені авіабомби та боєприпаси часів Другої світової, це становитиме потенційну небезпеку для людей протягом багатьох десятиліть.

Окупація об’єктів природно-заповідного фонду.

За повідомленням Всесвітнього фонду природи WWF-Україна, внаслідок нападу росії постраждали 20% природоохоронних територій України, загальною площею близько мільйона гектарів. Найбільше зазнали шкоди території, які знаходяться під окупацією та ті, на яких проходили бойові дії. Під загрозою знищення опинились два біосферні заповідники – Чорноморський біосферний заповідник (розташований на території та акваторії Херсонської та частково Миколаївської областей), біосферний заповідник «Асканія-Нова», що окуповані ворогом. Частина національних природних парків (НПП) знаходиться на межі гуманітарної катастрофи.

Азово-Чорноморське узбережжя на півдні України – це калейдоскоп унікальних приморських і морських оселищ: лимани, острови, солончаки, озера, плавні, що є домівкою для сотень рідкісних видів. Саме тут розташована велика кількість природоохоронних територій які покликані зберегти це різноманіття. І саме ці території та акваторії наразі опинилися під загрозою знищення. Створені тут Чорноморський біосферний заповідник, НПП “Азово-Сиваський”, “Джарилгацький”, “Меотида” та інші по суті опинились у зоні бойових дій та гуманітарної кризи, де через війну  служби охорони природно-заповідних територій нерідко не можуть виконувати свої функції, забезпечити належну охорону, збереження рідкісних видів та безпеку своїх співробітників.

Під окупацією зараз залишаються 8 природних заповідників та 10 національних природних парків. Серед них: «Великий Луг» (Запорізька область); «Приазовський» (Запорізька область); «Чарівна Гавань» (Крим); «Меотида» (Донецька область); «Білобережжя Святослава» (Миколаївська область); «Джарилгацький» (Херсонська область); «Нижньодніпровський» (Херсонська область); «Олешківські Піски» (Херсонщина); «Кремінські ліси» (Луганська область); «Азово-Сиваський» (Херсонщина).

Агресор не зважає на природоохоронний статус територій і використовує їх як плацдарм для своїх військових дій. Дуже показовим є стан Опуцького природного заповідника в Криму, який окупанти перетворили на військовий полігон. Бомбардування, рух техніки, підриви акустичних бомб в морі та висадка десанту під час російських навчань спотворили місцеві приморські, степові, лиманні ділянки.

Згідно даних Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, через бойові дії служби охорони природно-заповідних територій часто не можуть виконувати свої функції та забезпечувати збереження рідкісних видів, а деякі заповідники та національні парки опинилися на межі гуманітарної кризи.

Деокупація національних природних парків.

Навесні наші неймовірні ЗСУ звільнили Київщину, Сумщину й Чернігівщину, частину об’єктів природно-заповідного фонду деокуповано.

Деокупований Дворічанський НПП розташований у північно-східній частині Харківської області, у долині річки Оскіл. Його особливість – крейдяні пагорби, що тягнуться через усю територію. Північна межа парку проходить державним кордоном з РФ. А отже, під час повномасштабного вторгнення російських військ він з перших днів потрапив під окупацію. Упродовж вересня, коли українські військові гнали росіян з Харківщини, вони звільнили і територію НПП. Навіть під час окупації люди продовжували наукову роботу. Природа продовжує жити навіть попри обстріли та окупацію. А отже, науковці теж працювали, вели Літопис природиосновний науковий документ НПП, в якому сконцентровані основні результати спостережень за природними процесами і явищами.

Деокупований НПП «Святі Гори» лежить у північній частині Донецької області, довкола Святогірська, Лиману, Білогорівки та низки населених пунктів, про які часто говорять у новинах зі східного фронту. З початку повномасштабної війни парк втратив двох співробітників, майно, будівлі, зазнав шалених екологічних збитків. Попри це співробітники повертаються до НПП, допомагають громаді та сподіваються на відновлення. Територією НПП пересуватися заборонено, ходити можна в дозволених місцях. Про наукову чи дослідну роботу наразі не йдеться – парк поступово приходить до тями та передусім забезпечує виживання людей, які тут лишилися та повертаються додому (парк охоплює територію довкола сіл і міст Святогірської громади). Разом із місцевою владою парк організовує розмінування, готує документи та забезпечує рубки в господарській зоні, щоб люди мали чим обігріти домівки. Під час тимчасової відсутності місцевої влади НПП узяв на себе функцію органу влади – як єдина державна установа в громаді. Так люди бачили, що держава є.

Деокуповано території НПП «Кам’янська Січ», це більше 12 тисяч гектарів південного степу з багатою флорою і фауною, тераса Дніпра, акваторія Каховського водосховища і пониззя балок, після звільнення правобережжя Херсонщини, але лівобережжя – ще в окупації, звідти ворог обстрілює територію парку. НПП дуже постраждав від навали росіян. Лише в середині жовтня, завдяки супутниковому аналізу, вдалося підрахувати, що на території НПП вигоріло майже 635 гектарів цінних ділянок. Саме тут зростали вразливі червонокнижні види. З 24 лютого до 18 жовтня пожежі знищили в межах парку рідкісні: дрік скіфський (633 екземпляри), ковилу шорстку (402 екземпляри), ковилу волосисту (832 екземпляри), ковилу Лессінга (2384 екземпляри), ковилу українську (456 екземплярів) та інші. Значно постраждала і інфраструктура парку: за 8 місяців окупації росіяни покрали майже все майно (автомобілі, квадроцикли, катер, човни, квадрокоптер, тепловізор та метеостанцію), зруйнували будівлю адміністрації Кам’янської січі. Зараз співробітники НПП “Кам’янська Січ” разом з піротехніками залучені до розмінування його території. Територія НПП “Кам’янська Січ” є унікальною, тут рідкісна флора і фауна. Співробітниками було в короткий термін зроблено аналіз збитків у результаті бойових дій, але перед процесом відновлення природних ресурсів потрібно розмінувати великі площі. Процес складний і небезпечний, але – обов’язковий!

Деокупований Голосіївський НПП розташований на правому березі Києва. Він складається з кількох відокремлених частин різного розміру, які розташовані в Голосіївському, Святошинському та Оболонському районах м. Київ. До складу парку входять лісові масиви, де навесні 2022 р. базувалися військові та відбувалися бойові дії. Наразі оцінити екологічний вплив бойових дій на територію неможливо, бо ліси Київщини нині заборонено відвідувати. Ще один удар по парку – через війну виїхала частина співробітників.

Нам запам’яталися слова Андрія Хрутьби, директора Голосіївського НПП, який нині захищає Україну в складі 67 окремого стрілецького батальйону: якщо не природа, культура, то заради чого ми воюємо? Якщо ми не зберігаємо нашу природу, то заради чого ми воюємо, що ми захищаємо? Природна й культурна спадщина – це одні з важливих елементів, які ми захищаємо. Якщо ми захищаємо, то маємо й оберігати. А отже, маємо підтримувати тих, хто робить це професійно. Тому ми вважаємо, що зміцнення науки, розвиток заповідної справи, захист природи – це питання, які не можуть чекати до Перемоги. 

Володимир Мокрий

доктор технічних наук,

професор кафедри екологічної безпеки та природоохоронної діяльності

Національного університету «Львівська політехніка»

(підготовлено за матеріалами Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України, Всесвітнього фонду природи WWF-Україна, ГО “Українська природоохоронна група”, ГО Центр екологічних ініціатив «Екодія», інформаційних джерел у вільному доступі)

16.01.2023 р.

Схожі публікації

Залишити коментар