ДІАЛОГИ ТРИВАЮТЬ
Досить часто мене запитують: чим ти займаєшся тепер – і як журналіст, і як письменник у своїй повсякденній роботі? Адже тобі вже за 70. Може, спогади варто писати?
Що ж, спробую відповісти тим, хто запитує. Можливо, це буде цікаво і для ширшого кола читачів. А щодо спогадів … Може, й візьмуся, але – дещо пізніше. Якщо, звісно, дозволить оте – «дещо».
То ж, шановні читачі, розповідаю вам про те, як працювалось у 2014 році – тому році, в якому, як пам’ятаємо, Україну «дехто» (російський агресор – себто), «дуже любив». Та й нині продовжує.
А як я пам’ятаю про своє й України життя? Та дуже просто: вже понад 30 років веду щоденник.
Отже, яким був для мене 2014-й – журналістсько-письменницький передусім? Розповідаю.
1 січня.
Говорив сьогодні з Іваном Дзюбою та Іваном Драчем. Оптимізму в плані всеукраїнської стратегії не почув. Говорив також і з Михайлом Слабошпицьким. Він сказав, що буде на відкритті Михайлом Ватуляком (головою Асоціації видавців Львівщини) Шевченкової світлиці на вул. Личаківській, 22. Говорив з Василем Пилип’юком (всесвітньовідомим фотомитцем, з творчими досягненнями якого знайомі в 61 країні світу). Він видав альбом про Тараса Шевченка – художника. Казав, що завезе мені. Треба би той альбом описати – Василь вміє задумувати і виготовляти чудесні книжкові альбоми.
2 січня.
Був у Пилип’юка (знайомий з ним вже 43 роки). Взяв його фотоальбом «Шевченкова посвята». Маю про це чергове творіння Василеве написати. Ще подарував мені книжку віршів Іларія Ляховича – «Як юності оголеної спалах», з передмовою Левка Різника. Непогані, щирі вірші. Я потім з Левком говорив. Казав йому, що він їх дещо перехвалив. Левко не заперечив – мовляв, так прийнято.
5 січня.
Вночі дощ. Точніше – десь коло 6-ї ранку почав падати. Відкрив фотоальбом В. Пилип’юка «Шевченкова посвята». Почав його гортати: вивчав десь від 1600 до 2200-ї. Далі – дивився політику.
6 січня.
Святвечір. Довершив зранку вивчення Пилип’юкової книжки і написав статтю. Десь коло 1300-ї дав Василеві, який під’їхав до мене. Він розпустив працівників, бо нема коштів. Статтю або Володимир (син) десь передрукує, або – віддасть мені, і я когось в Університеті попрошу набрати.
Переглянув у т. 1 «Діалогів» своє інтерв’ю з Романом Лубківським, котре взяв ще 2001-го року. По суті, я вже готовий до розмови. Ага, вивчав ще книжку поетичну Романа Мар’яновича – «Forum romanum». Взагалі, в мене назбиралось до нього понад 100 запитань.
8 січня.
Був на роботі. Розмовляв з Галиною Михайлівною Котерлин (колегою). Редагував вступ до книжки Володимира Мельника. Цілий день вивчав «Дзеркало тижня» – майже вивчив.
10 січня.
Розмовляв у Спілці журналістів з Ярославом Климовичем (головою ЛО НСЖУ). Домовились, що передасть три томи моїх «Діалогів» через Спілку до Державного комітету з телебачення і радіомовлення.
Говорив з Дмитром Сапігою (директором видавництва «Каменяр»). Десь наступного тижня знайде мені ті три томи, і я їх передам Ярославу.
11 січня.
Читав «Слово Просвіти», «День». Потім взявся переглядати свої попередні поетичні книжки: «Я між вашими любовами» і «Ти мене романтиком призначила». Завтра перегляну дві останні.
12 січня.
Доповнював трохи запитання до Р. Лубківського. але я йому нині не телефонував, бо він сказав: «Після свят».
13 січня.
Зайшов у «Дзвін». Потім – на радіо, до Зіновія Суходуба. А в нього в кабінеті – Ганна Омелянівна Стоцька (з якою я в сімдесяті роки працював на Львівському телебаченні). Зрадів, бо давно не бачив. І пані Ганна, здається,також зраділа. Принаймі, так мені здалось. А з Зіновієм ми домовились про передачу: буду і вірші читати, і розмовляти будемо.
14 січня.
В Академії сухопутних військ, що у Львові, Василеві Пилип’юку вручали звання «почесного доктора».
Сьогодні опозиція блокувала Верховну Раду. Та тільки 4 хвилини пропрацювала.
15 січня.
Середа. Написав 16 віршів. На роботі – гарно, тихо. Від 15-ї до 1625 – засідання в Спілці письменників. Виступали два вертепи. Ігор Гургула (голова ЛО НСПУ) скинув для своєї газети – спілчанської – два мої інтерв’ю.
16 січня.
Просив Валентину Василівну (співпрацівницю), щоб приспішила з читанням Івана Дзюби «Не окремо взяте життя».
У Національному музеї був присутній на відкритті виставки – «Західноєвропейський рисунок ХVI-XVIII ст.. зі збірок Національного музею у Львові ім. А. Шептицького». Взяв текст про виставку. Поговорив з мистецтвознавцем Оленою Кіс-Федорук.
17 січня.
Дав на передрук «Вибране» – зі своїх вісьмох поетичних книг. На роботі додав ще з IX-ї.
Була Ярослава Мельник з Мюнхена. Пилип’юк був на телебаченні. Я йому подзвонив, задав запитання, як він і просив. Потім поспілкувався з Р.Лубківським. говорили про Шевченка. Дещо я записав.
18 січня.
Зробив подвиг: за 4,5 години написав (сам собі кажу – «сотворив») інтерв’ю з Оленою Кіс-Федорук, про виставку західноєвропейського рисунка. Ще й вдалося подивитися новорічний «КВК». Ура!
19 січня.
Перелопачував трохи «День». Говорив з Оленою Кіс-Федорук. Доопитував її про творчість.
Сьогодні в Києві невідомі почали бійку з міліцією на Грушевського: гранати, сльозогінний газ і прочая. Мабуть, буде розгін Майдану. Віталій Кличко поїхав до Президента. Побачимо, що буде далі!
20 січня.
Відкриття М. Ватуляком книгарні імені Маркіяна Шашкевича. Були Віктор Баранов (тоді – голова НСПУ) і Михайло Слабошпицький (виконавчий директор Ліги українських меценатів). З львівських – Петро Шкраб’юк. Читав свій вірш, сотворений, як завжди він це робить, з гумором.
22 січня.
Спілка письменників. Презентація сербки українського походження Саманти Рац-Стоїлькович. Я прочитав її вірші – то ж виступив на засіданні. Потім ще й інтерв’ю вдалося в неї взяти.
23 січня.
Я нині зробив колосальну річ: за дві з половиною години сотворив матеріал про презентацію Саманти.
Потім, за дві години, написав матеріал про презентацію Віктора Баранова в бібліотеці імені Лесі Українки.
Триває протест українців біля Держдепартаменту США. У Лондоні – теж. Ще дивлюся.
24 січня.
Галина Михайлівна скинула інтерв’ю зі Самантою до «Львівської пошти» і у «Ярославів Вал», до М. Слабошпицького, якого попросив посприяти публікації інтерв’ю в «Літератрній Україні». А ще надіслав – в «Універсум» (журнал).
Говорив з Іриною Цицак про співпрацю з «Львівською поштою», зі Слабошпицьким, з Олегом Романчуком (головним редактором журналу «Універсум»), з Юрієм Бобалом – ректором Національного університету «Львівська політехніка».
25 січня.
Цікаво: був третій тур перемовин: опозиція – Янукович. Той погодився: А. Яценюк – прем’єр, В. Кличко – віце-прем’єр. Але всі з Грушевського мають забратися. Майдан – теж. Якщо хтось там залишиться, – буде покараний.
Чекаю. Бо Яценюк і Кличко мають зараз вийти на Майдан і порадитись. Ось така річ. Чекаємо, що буде далі. Думаю, що з того нічого не вийде. Адже влада разом з бандитами б’є, вбиває мітингарів, учасників. Пропав вже три дні Булатов – керівник Автомайдану.
28 січня.
Зранку їздив до М. Ватуляка – завторизувати інтерв’ю з ним. Пан Михайло при мені говорив з М. Слабошпицьким. Домовились. Потім, увечері, я подзвонив М. Слабошпицькому, що моє інтерв’ю з М. Ватуляком – уже в нього. Подарував М. Ватулякові «Діалоги тривають. Т.3.».
31 січня.
Вивчив інтерв’ю з Борисом Патоном про «Підсумки року». Дивився «Сьогодні про головне».
4 лютого.
Брав інтерв’ю в Лариси Возницької-Разінкової – директора Львівської національної галереї мистецтв, дочки Героя України Бориса Вознцького, який працював в Галереї 50 років (без п’ятьох місяців). «Львівська пошта» опублікувала інтерв’ю з М. Ватуляком. Інтерв’ю зі Степаном Вовканичем (доктором економічних наук, дійсним членом Папської академії соціальних наук, (Ватикан), провідним науковим співробітником Інституту регіональних досліджень НАН України) у «Слові Просвіти».
5 лютого.
Сотворив інтерв’ю з пані Ларисою Возницькою-Разінковою за 3,5 години. Говорив з Ігорем Гургулою. Завтра – в Спілці зустріч. Готує також газету.
7 лютого.
Відкриття Зимових олімпійських ігор у Сочі транслювали по телевізору. Говорив з Любою Голотою (головним редактором газети «Слово Просвіти»). Подякував за публікацію.
9 лютого.
Опрацював пресу: «Слово Просвіти», «День», «За вільну Україну».
18 лютого.
Сьогодні – «зачистка» Майдану: 9 смертей. Придбав том Олександра Шугая про Івана Багряного.
19 лютого.
Майдан зранку теж «зачищали». Опрацював і пресу, і т. 1 Олександра Шугая.
21 лютого.
Сьогодні домовились: Президент – Опозиція – ЄС. За Конституцію 2004-го, за дострокові вибори Президента.
Україна змінила форму правління. Відвідав Ларису Возницьку-Разінкову. Дав їй інтерв’ю, вміщене в «Слові Просвіти». Говорив з Ігорем Гургулою: верстає газету, бо дзвонив В. Пилип’юку з приводу інтерв’ю.
22 лютого.
25 травня – вибори Президента. Обрали О. Турчинова головою ВР, а А. Авакова – в. о. міністра МВС. Будуть формувати коаліційний уряд. Уповноважений за діяльністю СБУ – Валентин Наливайченко. 322 голоси – за негайне звільнення Ю. Тимошенко. Янукович говорив начебто з Харкова: «Это не оппозиция. Это – бандиты. Поезжу по коммунистическому Востоку».
Що буде?
6 березня.
Пішов в Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України на конференцію, присвячену пам’яті видатного українського науковця, колишнього директора цього Інституту – академіка Ярослава Ісаєвича, чудові лекції якого мав честь слухати, навчаючись на філологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.
11 березня.
Вчора я дивився документальний фільм (від 2230 до 130) про Тараса Шевченка. Три години. Запитання хотілось би поставити авторам цього фільму: це – наближення поета до людей, до українського народу, чи – подарунок Путіну? Ми про це нині на роботі говорили. Я сьогодні ввечері передзвонив Р. Лубківському, М. Ільницькому, Василеві Стефаку, щоб обговорити цей фільм у Спілці. Ще й – і Марії Людкевич.
12 березня.
Опрацьовував пресу. А о 1540 розпочавсь вечір до 200-річчя Т. Шевченка в Інституті прикладних проблем механіки і математики. Я виступив після Миколи Ільницького, прочитав вірш «Над «Кобзарем».
16 березня.
Був у М. Людкевич. В Обласній дитячій бібліотеці відбувався захід: 25-річчя студії «Джерельце» – творчої організації, в рамках якої Марія Людкевич виховувала творчих дітей,шукаючи їх по школах… Дехто з них став членом Спілки письменників. Про мене також говорила. І я виступив.
29 березня.
Стежив за з’їздом партії «Удар», який висунув Петра Порошенка кандидатом у Президенти, а Віталія Кличка – кандидатом на мера Києва.
З’їзд «Батьківщини» на Майдані. Виступ Юлі – 1,5 години. Дещо законспектував з її виступу.
16 квітня.
Зустріч з письменниками у НУ «Львівська політехніка». Брали участь Ярослав Камінецький і Марія Людкевич. Довелось попрацювати, щоб організувати на зустріч студентство.
25 травня.
Вибори Президента. Ми з дружиною проголосували за П. Порошенка. Опрацював брошуру, видану НАН України – «Наука України у світовому інформпросторі. Випуск 9».
29 травня.
У нас, в Західному науковому центрі НАН України, відбулася науково-консультативна зустріч. Виступав заступник голови ЛОДА – Юрій Підлісний. Цікаво. І потрібно.
Повернувся додому. Розшифрував записи.
1 червня.
Написав матеріал про два засідання у Львівській організації Малої Академії наук (керівник І. Бородчук). Опрацював «Літ. Україну».
4 червня.
Галина Михайлівна підправила матеріал про МАН, і ми скинули у відповідну пресу. У Політехніці відбувся виступ індійського політолога, фахівця з міжнародних відносин Мрідули Гош. Назва її лекції – «Світ творчості Рабіндраната Тагора». Вдалося законспектувати.
Розмовляв з Романом Лубківським та Ігорем Калинцем. А в Національному музеї відбулась презентація книги Романа Яціва «Роман Чорній». Варто було послухати.
20 червня.
Ходив по книжкових магазинах. У пані Мирослави («Глобус» – назва книгарні) є кілька книжок про Майдан, зокрема Василя Базіва. Треба буде краще переглянути.
Вчора «Слово Просвіти» дало мій матеріал про МАН.
21 червня.
Опрацьовував «День» і «Літ. Україну». Учора говорив з Любою Голотою. І про політику – також. Подзвонив мені вчора Іван Драч, обмінялися думками про те, що діється довкола України.
28 липня.
Поговорив з академіком Володимиром Панасюком – директором ФМІ, який прочитав моє з ним інтерв’ю. Доопрацювали.
12 серпня.
10-1115 – інтерв’ю з ректором НУ «Львівська політехніка» Юрієм Бобалом. Від 14 до 2030 писав його.
4 вересня.
Говорив з Лідією Суржик («Дзеркало тижня»). Вона запропонувала доповнити мій матеріал фактами.
Сьогодні почався дводенний Саміт НАТО. Головна ідея його проведення – ситуація в Україні. Можливо, щось нам дадуть. А ще П. Порошенко зобов’язався завтра о 14 год. припинити двосторонню війну. Бо в Мінську має знову зібратися «консиліум»: Україна–Росія–ДНР–ЛНР –ОБСЄ. Але хто знає, що з того вийде?
Сьогодні «Слово Просвіти» дала моє інтерв’ю з професором С. Вовканичем – про його останню книжку.
11 вересня.
Форум видавців. Зранку зустрівся з Іваном Драчем, який тепло мене обійняв. Поговорили. Потім зустрівся з Левком Лук’яненком, який продає на стенді свої книги. Обмінялися книгами. Я йому – «Тихо-тихо в душі і в саду», а пан Левко – мені: «Сповідь у камері смертника». Вже переглянув його книжку. Думаю, чи не підготувати Іванові Федоровичу ще кілька запитань.
О 2230 на «1+1» має бути нове політичне шоу.
12 вересня.
Другий день Форуму. Поговорив з Вірою Йосипівною Соловйовою, яка керує видавництвом «КЛІО». Придбав книжку про Кониського. Познайомився з Володимиром Панченком, який вів презентацію Миколи Ільницького.
Потім слухав Максима Стріху, Ларису Івшину («Книги газети «День»). Розпитав у Івана Драча, Михайла Ватуляка, Василя Шкраб’юка, Андрія Содомори: що для них Форум?
13 вересня.
Третій день Форуму. Взяв інтерв’ю в Левка Лук’яненка. А о 21-й вже написав. Пан Левко подарував мені книжку «Від хохла до українця». На своїй презентації Іван Малкович співав разом з Віктором Морозовим.
Оксана Забужко зустрічалася зі своїми прихильниками в кав’ярні – аж на 4-му поверсі. Я її запитав: «Як ви називаєте двері, якими увійшли в «Музей покинутих секретів»? – «Відповім потім».
14 вересня.
Четвертий день Форуму.
Домовився з Ігорем Павлюком про інтерв’ю. був на презентації Олега Лишеги. Супроводжували акцію Іван Малкович і Віктор Морозов. Роман Коваль презентував історичне дослідження «Отаман Зелений». У готелі «Жорж» послухав виступи Тараса Возняка, Ярослава Грицака, Тімоті Снайдера, Оксани Забужко.
17 вересня.
Відіслали матеріал про Оксану Забужко у «Слово Просвіти», про Левка Лук’яненка – в «Літ. Україну» і в «Світ». Розповідь про книжку О. Кониського – у «Слово Просвіти» і «Дзеркало тижня».
6 жовтня.
Зустрівся з Іво Полуляхом – доктором економічних наук, професором, президентом Академічного робочого кола «Україна» (Мюнхен), віце-президентом «Міжнародної української академічної асоціації», що мешкав у Німеччині. Ми корисно поговорили. О 12-й ночі інтерв’ю було сотворено.
1 листопада.
Написав інтерв’ю з Ігорем Павлюком. Зустрілися. Сподобалось.
18 листопада.
Зустрів Олеся Дяка. Поет подарував мені свою книжку «Звуки непереможні». Увечері я знайшов в «Українській літературній газеті» рецензію О. Гордона на цю Дякову книжку. Подзвонив до О. Дяка. Поговорили.
Вдома – преса, огляд. А ще – «теле – Шустер».
20 листопада.
У Спілці письменників – презентація творчості Тетяни Грунської. Я попросив у неї останню книжку. Прочитаю і зроблю з Тетяною інтерв’ю.
Сьогодні «За вільну Україну дала першу подачу мого інтерв’ю з Ігорем Павлюком. Ще одна публікація – у «Новій газеті», яку в Спілці готує Ігор Гургула.
5 грудня.
Зранку взяв в академіка Ігоря Юхновського книгу «Україна у Великій війні 1939-1945». Вивчив «Переднє слово» Юхновського до цієї книги. Взяв інтерв’ю в Марії Людкевич. Написав. Завтра скажу Ігореві Рафаїловичу, що готовий до розмови.
20 грудня.
Встав о 625. Оскільки вчора взяв інтерв’ю в Наталі Дзюбенко-Мейс, – то ввечері почав його творити, а нині, о 930 – вже маю написане.
29 грудня.
«Остання сторінка» у Спілці письменників. Юлія Курташ-Карп подарувала мені свою книжку. Василь Рябчук (з Лісотехнічного університету) сказав, що начебто хотів би відновити видання «Український ліс» (журнал, який я започаткував вже не пам’ятаю, в якому році, і тоді надсилав його Ігореві Юхновському, який, працюючи віце-прем’єром, просив надсилати не менше 10 примірників цього оригінального журналу для працівників Кабінету Міністрів).
Марія Людкевич роздавала книжку «Кобзарева сотня. Львівська Шевченкіана», в якій – 6 моїх віршів, зокрема – «Над «Кобзарем».
Їхав додому разом з Юрієм Ковалем.
31 грудня.
Привітав телефонно з Новим роком Івана Дзюбу (з пані Мартою – його дружиною – також поговорив), Івана Драча, Романа Лубківського. Щойно переговорив із Марією Людкевич, з якою спілкуюся десь понад 40 років.
Отакий рік був у мене, члена НСПУ, НСЖУ, кандидата філологічних наук, автора нині вже понад 700 інтерв’ю з українцями всього світу, що зреалізувалось у 5 томів інтерв’ю «Діалоги тривають», а також – автора 11 поетичних книжок, керівника пресцентру наукової журналістики Західного наукового центру НАН України і МОН України.
Замість післямови.
«Місія Богдана Залізняка важлива для суспільства тим, що вона не просто продовжує тяглість історичної традиції.
У добу, коли на Україну чигає смертельна загроза, українці – такі різні як одинаки – окремішні індивідуальності постають перед світом як український макрокосм. А він, кажучи словами Маркіяна Шашкевича, «віки перебуде!» – так закінчив своє переднє слово – «Хронограф сучасності» до 4-го тому «Діалогів…», що тривають, видатний український письменник і громадський діяч Роман Лубківський, з яким ми спілкувались останніми (його) роками ледь не кожного дня.
Словом «Діалоги тривають» (в лапках і без лапок). Дякую, що Ви прочитали цей мій щоденниковий матеріал.
З повагою до Вас, шановні читачі, – Богдан Залізняк.