У середині ХІХ ст. в Празі зароджується спортивно-ідейний рух «Сокіл». Виникнення його мало за мету покращити рівень фізичного здоров’я, збагатити культуру та відродити національний дух людини. Засновник сокільства – філософ та ідеаліст Мирослав Тирш (1832–1884), захоплювався історією й культурою стародавніх греків. Правила фізкультури Прадавньої Греції лягли в основу створення сокільської системи. У шістнадцять років Тирш пережив весну народів (1848 р.), то ж мав переконання, що виховання нації починається з виховання особистості. Свої ідеї «на думці – батьківщина, в серці – відвага, в раменах – сила» він втілив у життя.
Спортивне товариство фізичного загартовування тіла і плекання моральних якостей швидко набирало популярності і ширилось Європою, адже руханкові вправи не вимагали великої напруги, сили, відваги. Різнонапрямкове поєднання ідей сокільства швидко консолідувало молодь, інтелігенцію, підприємців, діячів церкви. Членами чеського товариства були політик, перекладач, журналіст, історик, педагог, що дав назву рухові – Емануель Тонер; вчений-фізіолог, громадський діяч Ян Пуркине (1787–1869); політик і публіцист Юліус Грегр (1831–1896), його брат політик, журналіст, лікар Едвард Грегр (1827–1907); вчений Ладислав Челяковський (1834 –1902); торговельник Індржіх Фігнер; та інші відомі чешські діячі того часу.
ЦДАЗУ, ф. 30, оп. 1, спр. 165, арк. 6.
На українських землях сокільське товариство створюється у Львові в 1867 р. Серед членів руху були й українці. Та вже майже на межі століть – у 1894 р. в «місті лева» (що тоді входило до складу Австро-Угорщини), засновується українське товариство «Сокіл». Сокільство відіграло значну роль в національному відродженні українського народу, сприяло духовному й фізичному гартуванню молоді, військовому вишколу, вплинуло на розвиток музичної культури, аматорського театру, мандрівництва, започаткувало видання методичних посібників з фізкультури. Знайшло відгуки і в пожежній справі – до товариства вливались пожежні дружини.
ЦДАЗУ, ф. 30, оп. 1, спр. 166., арк. 1.
З початком століття в товаристві створилась група передової молоді, яка пізніше визначила майбутню його діяльність, залишила послідовників. Учнями гімназії, викладачами були сини Івана Франка – Тарас, Петро та Андрій, Михайло Рудницький та багато інших тогочасних діячів. Виховання молоді стало одним із основних акцентів діяльності сокільських товариств у Галичині.
В різні роки львівський «Сокіл» очолювали Василь Нагірний, Іван Боберський, Альфред Будзиновський, Микола Заячківський та ін. Особливо змістовною і насиченою стає тіловиховна і спортивна діяльність «Сокола» за головування Івана Боберського (1908–1914). Перш за все він організував курси, де готували інструкторів з фізичного виховання.
Рух існував виключно на членських внесках. Для українців, що в силу різних причин на початку ХХ ст. опинялись за кордоном, сокільство стало об’єднуючим мотиватором на еміграції. Пропагування національно-патріотичних, державотворчих ідей, фізкультурно-спортивна та культурна діяльність сприяли створенню українських осередків, допомагали збереженню ідентичності.
Діяльність українського «Сокола»на теренах сучасної України до 1939 р. має вагоме значення в історичному, політичному та культурно-соціальному розвитку.
У післявоєнний час у СРСР методи сокольської системи взяли на озброєння спортсмени й тренери, почали використовувати для тренувань, олімпійських ігор. Терміни, запозичені в сокільців, сьогодні продовжують застосовуватися в легкій атлетиці й гімнастиці. Використовуються й спортивні снаряди, і самі форми й методи навчання, принципи судійської діяльності тощо.
Фотографії, що зберігаються в ЦДАЗУ виразно ілюструють сокільські руханкові практики в сучасних показових спортивних змаганнях.
ЦДАЗУ, ф. 30, оп. 1, спр. 165, арк. 22.
Товариство «Сокіл» зіграло значущу роль в розвитку українського спорту як організація, що зосередила увагу на фізичній підготовці молоді суспільства. Спортивна підготовка в сукупності з різнобічним культурним розвитком створює міцну основу нації. Сокільці були неодмінною складовою в лавах Української армії, вміли підготувати інших, згуртувати до бою і відпочинку, були хорошими господарниками.
Як зазначалося у одній із статей часопису «Самостійна думка» за 1937 р., де популяризувалися ідеї сокільництва, для отого, щоб отримати гарний результат від будь-якої праці – потрібна не лише певна фахова, але й фізична підготовка, вміння постійно самоорганізовуватись і самовдосконалюватись.
Відтак документи, що зберігаються у фондах ЦДАЗУ, є важливими джерелами, що розширюють уявлення дослідників про саму ідеологію сокільства, його історію та розвиток.
Головний науковий співробітник
відділу використання інформації документів ЦДАЗУ
Леся Іванченко