Українська література збагачує світову спадщину своїми унікальними творами. Українська література має багату історію та представлена широким спектром жанрів, від епосів та казок до романів та поезії. Ця різноманітність пропонує читачам з усього світу нові перспективи та глибину розуміння людського досвіду.
Українські книги стали символом свободи та демократії. Їхній вплив виходить далеко за межі України, надихаючи людей у всьому світі боротися за свої права та свободи. Збереження української літератури та книг має вирішальне значення для збереження української культурної спадщини та самобутності. Це також важливо для утвердження демократії та свободи слова у всьому світі.
Зібрати українську колекцію книжок, зберегти їх і виправити помилки, допущені з українськими виданнями завдяки зусиллям російської пропаганди – таку мету ставить перед собою керівник відділу Бібліотеки Конгресу США, що включає українську літературу, поаідомляє Голос Америки.
У час російської війни проти України, яку багато оглядачів вважають геноцидною, тому що Росія ставить з мету винищити українську культуру разом з її носіями, Бібліотека Конгресу закуповує і зберігає українські книжки, а також повертає національність багатьом українським авторам, яких намагалася привласнити влада у Москві. Адже ще донедавна «російським письменником» у каталогах бібліотеки значився навіть Іван Франко, письменник з автро-угорських українських земель, який не писав російською, не жив у Росії і не писав про неї художніх творів.
Українська література для тих, хто ухвалює рішення у США. Велична біла неокласицистична будова однієї з найвідоміших у світі книгозбірні Бібліотеки Конгресу розташована у самому серці Вашингтона – на Капітолійському пагорбі, прямо напроти Конгресу США.
У бібліотеці, яка вважається головною національною бібліотекою США збирають літературу, звукозаписи, кіно, карти, постери, рукописи тощо понад 480 мовами світу – щоб законодавці, уряд та загалом мешканці країни мали доступ до матеріалів, потрібних для прийняття рішень у тій чи іншій сфері. Сюди надходять усі видання, опубліковані у Штатах (за законом від 1870-го року), а на придбання найцінніших видань з-за кордону існує спеціальний бюджет. Нині у бібліотеці понад 138 мільйонів одиниць, і вона є найбільшою за площею книгосховищ у світі.
Це загалом перша федеральна культурна установа у США, що сягає 1800 року, коли була заснована президентом Джоном Адамсом. Українська колекція Бібліотеки почалася з придбання особистої бібліотеки Томаса Джефферсона в 1815 році. Як писав Богдан Ясінський, колишній спеціаліст з української колекції, найдавнішою книжкою Бібліотеки, пов’язаною з Україною, була історія різних куточків України у трьох частинах, написана графом Яном Потоцьким – Херсонщини, Поділя та Волині: Historie ancienne du gouvernement de Cherson (Санкт-Петербург, 1804); Historie ancienne du gouvernement de Podolie (1805); і Historie ancienne du gouvernement de Wolhynie (1805). Примірник книги був подарований Джефферсону автором і надісланий через Леветта Гарріса, консула Сполучених Штатів у Санкт-Петербурзі, 10 серпня 1808 року.
Нові книги і журнали бібліотека отримує вже безпосередньо з України, на що виділяється близько 13-15 тисяч доларів щороку. Закупи здійснює спеціальна американська компанія із представництвом у Києві, розповідає Голосу Америки нинішній головний фахівець з української колекції. «Ми інформуємо, чим ми зацікавлені, і вони пересилають відповідні матеріали», – каже Юрій Добчанський, спеціаліст з каталогізації україністики Германо-слов’янського відділу Бібліотеки Конгресу США.
Другий спосіб наповнення колекції – це обмін між бібліотеками. Найбільшими партнерами Бібліотеки Конгресу є Національна бібліотека України імені Вернадського та Києво-Могилянська академія, також парламентська бібліотека (нині Національна бібліотека імені Ярослава Мудрого).
Війна нищить бібліотеки України, але не зможе знищити культуру. Стіл, за яким у бібліотеці працює Юрій Добчанський, неможливо не помітити – біля нього стоїть синьо-жовта табличка з написом «Зберігайте спокій і любіть Україну». Це те, чим він і займається – щоденною відданою працею зберігає українську друковану спадщину. «Очевидно, війна ускладнила та перервала наші контакти з кількома партнерами за обміном, тому що багато бібліотек є фактично знищені», – каже Добчанський.
Утім, робота триває і книги щороку й надалі надходять з України до Вашингтона. «Я був здивований, що попри війну наші партнери продовжують надсилати книги і особливо, що працює пошта. Ось маємо доказ – нові поштові марки», – показує Добчанський надіслані з України відомі марки Укрпошти із зображенням знищеного силами ЗСУ російського корабля. Фахівець також відзначає зусилля українців: попри те, що Росія знищила бібліотеки, архіви, музеї, лікарні, школи та цивільні будинки, у Києві та Львові все ж продовжують тривати щорічні книжкові фестивалі, навіть в умовах бомбардувань.
«Деколонізація» Івана Франка. Ще одним завданням фахівці Бібліотеки Конгресу США вважають зусилля із, як каже Добчанський, «деколонізації українських письменників», яких Росія намагалася записати до власної скарбниці. Юрій Добчанський працює над «виправленням помилок», що прокралися до каталогів бібліотеки із цілеспрямованого умислу російської дезінформаційної машини. Робилося це шляхом підміни понять – українських авторів зумисне перекладали на російську, щоб потім вже саме з неї здійснювати переклади іншими мовами. Таким чином у Бібліотеці Конгресу в описі таких книг зазначали – «перекладено з російської» і українські автори потрапляли на російські полички збірки.
Від української школи у США – до Бібліотеки Конгресу. Юрій Добчанський розповідає, що у Бібліотеці Конгресу працює з 1975 року. Під патронатом бібліотеки організував серію програм з української проблематики, а також упорядкував бібліотеку при Українському католицькому соборі Пресвятої родини. Просування української культури не обмежувалося книжками – у церкві він також проводив курси з писанкарства.
Нині робота Юрія Добчанського тісно пов’язана із читанням та описом, каталогізацією книг із найрізноманітніших сфер. Поза роботою, каже, часу обмаль, але днями розпочав читати щоденники війни з України від авторки родом з Донецька – Олени Стяжкіної: «Я придбав собі цю книгу у грудні на з’їзді славістів, вона видана Гарвардським університетом. Я взагалі там придбав цілу гору книжок, так, ніби не маю що читати», – усміхається Добчанський, вказуючи на полиці українських книг у його офісі в Бібліотеці Конгресу США. Він також демонструє книги, видані упродовж останніх двох років в Україні. Відмінні зразки літератури, якісний друк, чудовий папір, сучасне оформлення, каже він.
«Ми захоплені тим, що в Україні навіть під час війни виходять такі чудові речі, такої високої якости, прекрасні матеріали! Війна зашкодила Україні, але все ж таки люди стараються видавати дійсно вартісні речі», – захоплюється бібліотекар стійкістю українців.