Сьогодні, 26 травня, 144 роки від дня народження дочки Олени Пчілки та молодшої сестри Лесі Українки, Ольги Петрівни Косач-Кривинюк.
письменниця
«Мишко та Місячна Дзвінка» – це пригодницький серіал для дітей дошкільного віку, виконаний у техніці 2D.
Прочитав вагому книжку Маргарити Довгань «Ріка життя». То ж вирішив показати читачам глибину цієї ріки. Переконаний: її треба обов’язково прочитати – передусім молоді, аби юні уми обирали правильний – україноцентричний – шлях.
Ви «не забули дітей у собі й дітей біля себе»? Якщо не забули, – це добре. Якщо ж забули – читайте книжку Марії Титаренко «Комунікація від нуля. Есеї для Мані».
- Власна думка
Павло Гудімов розповів про переосмислення літературного доробку Лесі Українки у творах візуального мистецтва
Такі виставки за 30 років не проводилися. Це унікальна подія, яка зібрала мистецькі артефакти та твори зі всієї України.
Сподіваємося, що відвідувані Лесею Українкою місця з відео «Мандрівки з Лесею» після закінчення пандемії зможе відвідати кожен..
Премією Андерсена письменників нагороджують не за окремий твір, а за весь життєвий доробок автора.
У 2021 році під егідою Мінкульту буде проведено низку заходів з нагоди 150-річного ювілею Лесі Українки.
Ольга Кобилянська залишила великий літературний спадок. Її твори “У неділю рано зілля копала”, “Земля”, “Царівна”, “Ніоба”, “Юда” вважаються класикою української літератури.
- Скарбниця спогадів
«Я зростала з історіями про село моєї родини, звідки її виселили», – українська журналістка, письменниця, видавець Оксана Сайко
від СтожариЗ цими розповідями я зростала. Вони огортали мене з дитинства, відколи себе пам’ятаю. Деякі з них чула безліч разів, але щоразу це було як уперше, і слухати їх не набридало. Особливо любила розповідати бабця, яка все життя дуже тужила за своїм рідним селом Костарівці, що поблизу Сянока. Вона часто згадувала дитинство, дівоцтво, якісь драматичні й цікаві історії не лише її родини, а й інших селян, їхніх стосунків та життя під час війни (у селі були німці, згодом – радянська армія, активно діяла Організація українських націоналістів). Ці спогади були яскраві, вона розповідала їх говіркою, часом — із польськими репліками і піснями тих часів, що додавало їм колориту”, – розповідає Оксана Сайко