В листопаді минуло 157 років із дня народження Ольги Кобилянської. Ми підібрали для вас, наші дорогі читачі, найцікавіші факти із життя відомої української письменниці.
* Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в містечку Ґура-Ґуморулуй (нині Румунія). У 1889 році родина переїхала у село Димку в будинок бабусі Кобилянської, оскільки батька звільнили зі служби. Згодом – до Чернівців, де письменниця прожила майже 50 років.
* У родині Кобилянських було семеро дітей – п’ятеро синів і дві доньки. Гарну освіту дали тільки синам. Доньки Ольга та Євгенія отримали початкову освіту: чотири класи німецької школи у Кимполунзі. Українську мову письменниця вивчала вдома із вчителькою-українкою.
* Окрім літератури Кобилянська цікавилася музикою – грала на фортепіано, цитрі та дримбі, непогано малювала, грала в театрі, навіть мріяла стати професійною актрисою. Любила верхову їзду. Висока тонка дівчина в зеленій амазонці. Якось Ольга писала, що їй в літературі хочеться зробити щось, подібне до скаженого польоту на дикому коні.
* Перші твори Кобилянська написала у 14 років. Це були вірші німецькою мовою. У 17 пише перше оповідання “Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини” – теж німецькою. Навіть свою “Царівну” письменниця почала писати німецькою під назвою “Лореляй”.
* Кобилянська була справжньою жінкою: цікавилася новинками моди, мала вишуканий смак. До глибокої старості зберегла струнку постать. 14 років дружила з Лесею Українкою, проте бачилися вони лише тричі за життя.
* У Чернівцях відкрито єдиний в Україні літературно-меморіальний музей письменниці у будинку, де вона проживала із 1925-го до самої смерті. До того всі 12 попередніх будинків у місті вона винаймала.
* У музеї є засушена гілочка едельвейсу. Цю квітку письменниця знайшла в юності на горі Рарив і зберігала все життя. За легендою, дівчина, яка знайде едельвейс, матиме щасливе кохання. Проте Ользі так і не пощастило в особистому житті. Найбільшим її коханням був молодший на кілька років Осип Маковей, редактор газети “Буковина”.
* Ольга Кобилянська мала прийомну доньку Олену Панчук, яка насправді була їй племінницею, позашлюбною донькою брата Олександра. Мати покинула дівчинку у ранньому віці та поїхала до Відня. Все життя Олена прожила разом з Ольгою, саме її дівчинка називала матусею. Прийомна донька вийшла заміж за Ельпідефора Панчука, і в подружжя було двоє синів – Ігор та Олег.
* Ольга Кобилянська померла 21 березня 1942 року. Маршрут похоронної процесії довелось узгоджувати із румунською владою. Вона не дозволила катафалку проїхати центральною вулицею, а лише коротким шляхом до цвинтаря. Родичів попередили, щоб не було жодних промов українською мовою, але учителька Равелюк усе ж порушила заборону. Письменниця похована, як і хотіла, у родинному склепі на Руському цвинтарі.
* Ольга Кобилянська залишила великий літературний спадок. Її твори “У неділю рано зілля копала”, “Земля”, “Царівна”, “Ніоба”, “Юда” вважаються класикою української літератури.
* До 100-річчя від дня народження Ольги Кобилянської перед Чернівецьким драмтеатром встановили півфігурну скульптуру письменниці. У серпні 1983 року її замінили на бронзовий пам’ятник, виконаний скульпторами Анатолієм Скибою, Миколою Мірошниченком та архітектором Олександром Таратутою. Пам’ятник ліпили з чернівчанки Тамари Шатілової – режисерки обласного державного телебачення.
* Неподалік Нью-Йорка, біля підніжжя гір Кетскілз, які нагадують Карпати, є літературно-мистецький притулок, який назвали іменем буковинської письменниці. Це кілька дерев’яних будиночків, де можна жити і творити самотнім людям. Його створила американка Кора Шварц, яка народилася того дня і року, коли померла буковинська письменниця Ольга Кобилянська – 21 березня 1942 року. Жінка дізналась про письменницю під час одного зі своїх приїздів до Чернівців, звідки був родом її покійний чоловік.
Як повідомлялося, українська письменниця стала фіналісткою премії «Посол нової Європи».