In memoriam Маркіяну Шашкевичу (06.11.1811-07.06.1843),
Будителю українства, священнику, мислителю.
Вшанування українським суспільством значимих постатей – ще один належний привід у щораз новому контексті зазирнути “углиб” тієї чи іншої особистості. Щорічна, у першу неділю серпня, проща на гору Білу до Пам’ятного хреста о. Маркіяна Шашкевича – одна з найважливіших в низці пам’ятних і суспільно значимих подій краю та далеко за його межами.
Краянам і небайдужим принагідно нагадаю, що українство на “зустріч” із Шашкевичем на г. Білу ходить щорічно з 1911 року, що зародилася й продовжується уже не одне століття як народна традиція. Тільки тимчасова присутність у попередні періоди на шашкевичевій землі (недо) імперій чи то окупантів, які все ж були витурені, не дозволяла українству віддати шану Будителю біля пам’ятного знаку на Білій горі.
Маркіян Шашкевич пішов у засвіти на 42 році, занадто швидко пішов галицький геній. І є відчуття, що Маркіян не доробив, не дописав, не долюбив …
Водночас, Маркіян Шашкевич за той виділений та короткий час, зміг відшукати і в основі сформувати код українського соборника. Саме у період першої половини 19 століття, коли життя українців було безвідрадне, безнадійне, сумне, Будитель постав серед перших, хто запобіг мороку українського суспільства. А саме, вперше виданий (1837 рік) західноукраїнський фольклорно-літературний альманах народною мовою “Русалка Дністровая”, переклад (1842 рік) Євангелія від св. Івана, формування читанки Шашкевича для народних шкіл та низка інших творів – це те основне тло, на якому о. Маркіяну Шашкевичу, також і як душпастирю, вдалося відстояти в ті часи ідентичність та дух українства.
У теперішній час наша земля потерпає від темної сили руZZні, що втратили людську подобу, та зазіхають на саме існування і розвиток українства. Зазначу, що у свій час Маркіян Шашкевич встояв і не похитнувся від оточуючих недругів. Український люде, і ти встоїш!
Для ушанування Маркіяна Шашкевича та гори Білої, яку він неодноразово щемливо описував, мешканка Золочева п. Галина Лось створила поетичну присвяту:
БІЛА ГОРА МАРКІЯНА
Ой, на Білій, на горі край села Підлисся
Хрест залізний догори у небо піднісся.
Йдуть вклонитися сюди великій людині,
Що вказала шлях свідомій нашій Україні.
Ще тут створено музей у родинній хаті,
Щоб Будителя й Пророка пам’ять вшанувати.
Був священником, поетом, діячем громадським,
Славив мову українську в землях Галичанських.
Бо плекав він і любив українське слово,
І у спадок залишив “Русалку Дністрову”.
Планував багато справ – в тім була потреба
Та Господь його забрав молодим до себе.
І летить в усі світи Маркіяна слава,
Бо продовжуємо ми Шашкевича справу.
Галина Лось, автор
(Золочів, липень 2022 року)
Зреферував Євгеній Захарчук
(за матеріалами Громадської організації “Україна-Європа-Світ”)