МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ: СИНЕРГІЯ ГРОМАДЯНИНА І ДУШПАСТИРА

від Стожари

In memoriam Маркіяну Шашкевичу (06.11.1811-07.06.1843),

Будителю українства, священнику, мислителю.

Вшанування українським суспільством значимих постатей – ще один належний привід у щораз новому контексті зазирнути “углиб” тієї чи іншої особистості. Щорічна, у першу неділю серпня, проща на гору Білу до Пам’ятного хреста о. Маркіяна Шашкевича – одна з найважливіших в низці пам’ятних і суспільно значимих подій краю та далеко за його межами.

Краянам і небайдужим принагідно нагадаю, що українство на “зустріч” із Шашкевичем на г. Білу ходить щорічно з 1911 року, що зародилася й продовжується уже не одне століття як народна традиція. Тільки тимчасова присутність у попередні періоди на шашкевичевій землі (недо) імперій чи то окупантів, які все ж були витурені, не дозволяла українству віддати шану Будителю біля пам’ятного знаку на Білій горі.

Маркіян Шашкевич пішов у засвіти на 42 році, занадто швидко пішов галицький геній. І є відчуття, що Маркіян не доробив, не дописав, не долюбив …

Водночас, Маркіян Шашкевич за той виділений та короткий час, зміг відшукати і в основі сформувати код українського соборника. Саме у період першої половини 19 століття, коли життя українців було безвідрадне, безнадійне, сумне, Будитель постав серед перших, хто запобіг мороку українського суспільства. А саме, вперше виданий (1837 рік) західноукраїнський фольклорно-літературний альманах народною мовою “Русалка Дністровая”, переклад (1842 рік) Євангелія від св. Івана, формування читанки Шашкевича для народних шкіл та низка інших творів – це те основне тло, на якому о. Маркіяну Шашкевичу, також і як душпастирю, вдалося відстояти в ті часи ідентичність та дух українства.

У теперішній час наша земля потерпає від темної сили руZZні, що втратили людську подобу, та зазіхають на саме існування і розвиток українства. Зазначу, що у свій час Маркіян Шашкевич встояв і не похитнувся від оточуючих недругів. Український люде, і ти встоїш!

Пам’ятний хрест на Білій горі біля с. Підлисся, встановлений у 1911 році з нагоди ушанування 100-ліття уродин о. Маркіяна Шашкевича (Золочівщина, Україна). Фото – власний архів Є.З.

Для ушанування Маркіяна Шашкевича та гори Білої, яку він неодноразово щемливо описував, мешканка Золочева п. Галина Лось створила поетичну присвяту:

БІЛА ГОРА МАРКІЯНА

Ой, на Білій, на горі край села Підлисся

Хрест залізний догори у небо піднісся.

Йдуть вклонитися сюди великій людині,

Що вказала шлях свідомій нашій Україні.

Ще тут створено музей у родинній хаті,

Щоб Будителя й Пророка пам’ять вшанувати.

Був священником, поетом, діячем громадським,

Славив мову українську в землях Галичанських.

Бо плекав він і любив українське слово,

І у спадок залишив “Русалку Дністрову”.

Планував багато справ – в тім була потреба

Та Господь його забрав молодим до себе.

І летить в усі світи Маркіяна слава,

Бо продовжуємо ми Шашкевича справу.

Галина Лось, автор

(Золочів, липень 2022 року)

Зреферував Євгеній Захарчук

(за матеріалами Громадської організації “Україна-Європа-Світ”)

Схожі публікації

Залишити коментар