Український учений Юрій Дрогобич у Римі 7 лютого 1483-го видав книжку “Прогностична оцінка поточного 1483 року”. Це перша друкована книжка, написана українцем.
За змістом “Прогностична оцінка поточного 1483 року” – це астрологічний календар. На основі аналізу взаємного розташування небесних світил і оцінки різних небесних явищ автор робить передбачення про земні події.
Юрій Михайлович Котермак, більш відомий як Юрій Дрогобич, народився у 1450 році в родині солевара, що проживала в Дрогобичі Руського воєводства Королівства Польща. Після отримання початкової освіти у місцеій парафіяльній школі та львівському ліцеї, у 1468 році він поступив до Яґеллонського університету в Кракові, де через п’ять років отримав ступінь магістра, і продовжив вивчення натурфілософії в Болонському університеті, де у 1478 році під латинізованим ім’ям Джорджио да Леополі («Георгій зі Львова») став доктором філософії і залишився на викладацьку роботу.
У 1478–80 роках Юрій Дрогобич, продовжуючи в Болоньї вивчення медицини, читав лекції з астрономії, у віці 31 року на два роки був обраний ректором школи медицини і вільних мистецтв при університеті і в 1482 році отримав докторський ступінь в галузі медицини. Захопившись астрономією, Дрогобич почав проводити розрахунки координат міст, положення планет і фаз Місяця, на підставі сонячного затемнення, яке відбулося 29 липня 1478 року, намагався пов’язати космічні явища із подіями на Землі.
7 лютого 1483 року в римській друкарні Еухарія Зільбера Юрій Дрогобич видав свою першу книгу — «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (повна назва — «Iudicium prenosticon Anni MCCCCLXXXIII currentis Magistri Georgii Drohobicz de Russia almi studii Bononiensis artium et medecine doctoris»), 19 сторінкову працю, присвячену папі Сикстові IV, в якій на основі аналізу взаємного розташування небесних світил, оцінки різних астрономічних явищ та зодіакального календаря було зроблена спроба передбачити земні події.
Незважаючи на астрологічний характер праці, Дрогобич дав точні прогнози двох місячних затемнень, фаз Місяця, вказав, що при визначенні положення Сонця і планет важливе значення має географічне положення спостерігача, і вперше, хоча й неточно, вказав координати ряду міст Польщі, Литви і Західної України. Одним з найбільш важливих аспектів цього трактату було бачення автора про те, що світ не є абстрактним поняттям і що люди здатні вивчити його закономірності і закони. До нашого часу дійшло два примірники книги Дрогобича, які зберігаються у бібліотеках Парижа, а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені зберігається його прогноз на 1478 рік. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність ученого з античною і середньовічною літературою.
У 1486 році Юрій Дрогобич повернувся до Кракова, де через рік став професором кафедри медицини в місцевому університеті і читав лекції, коли в Ягеллонському університеті навчався Миколай Коперник, а в 1492-у — деканом факультету медицини і лейб-медиком короля Казимира IV Ягеллона. У 1491 році за участі Юрія Дрогобича краківський друкар Фіоль Швайпольт видав перші книги церковно-слов’янською мовою «Осьмогласник», «Часослов» та «Тріодь», які протягом наступних кількох століть перевидавались у Києві та Львові.
Помер Юрій Дрогобич 4 лютого 1494 року у Кракові, де й був похований.
Біографія Юрія Дрогобича.
1450 р. – Юрій Михайлович Донат-Котермак народився в м. Дрогобич в родині солевара. Початкову освіту здобув при церкві Св. Юра.
1468 р. – вступив до Ягеллонського університету в Кракові.
1470 р. – отримав ступінь бакалавра.
1473 р. – отримав ступінь магістра.
1478 р. – отримав ступінь доктора філософії в Болонському університеті.
1482 р. - став доктором медицини.
1478-1482 рр. – читає в Болонському університеті лекції з астрології й астрономії.
1481-1482 рр. – ректор Болонського університету.
1483 р. – видає в Римі свою книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі – доктора мистецтв і медицини Болонського університету».
1487 р. – професор в Ягеллонському університеті. Особистий лікар польських королів Казимира Ягеллончика і Яна Ольбрахта.
1492 р. – декан медичного факультету в Ягеллонському університеті.
4 лютого 1494 р. – Юрій Дрогобич помер і з почестями похований у м. Кракові.
Цікаві факти з життя Юрія Дрогобича.
Назватися Дрогобичем Юрія Котермака, мабуть, змусила традиція того часу. Багато хто з українських вчених, живучи за кордоном, записувалися в документах ім’ям міста, з якого вони прибули. Так, наприклад, той же Юрій Дрогобич на посаді ректора Болонського університету іменувався як Джорджо да Леополі, тобто Юрій зі Львова. В Ягеллонському університеті Юрій Дрогобич став одним з 9 бакалаврів свого випуску, які здали іспит і отримали ступінь магістра. Всього у випуску було 66 студентів. Коли Юрій Дрогобич читав лекції з астрономії в Болонському університеті, він отримував подвійну оплату – 200 лір замість 100. Це був дуже рідкісний випадок, котрий свідчив про надзвичайну цінність такого викладача для університету. У своїй знаменитій книзі в розділі «Про становище Польщі» Юрій Дрогобич підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою він розумів «Королівство Руське», тобто колишні володіння галицько-волинського короля Данила Романовича. Довгий час Юрій Дрогобич служив приватним астрологом маркіза Монтарату в місті Касале, а також перебував у Фессарі при дворі герцога Ерколе д’Есте. Серед студентів Юрія Дрогобича був молодий Микола Коперник. Юрій Дрогобич був одним з ініціаторів друку перших книжок давньоруською мовою в друкарні краківського міщанина Швайпольта Фіоля – «Тріодь Пісна», «Тріодь Цвітна», «Осьмогласник», «Часословець». Отримавши від ради професорів Краківського університету ділянку землі, Юрій Дрогобич спорудив на ній гуртожиток для викладачів медицини.
Історична пам’ять про Юрія Дрогобича.
Пам’ятник знаменитому вченому зведений на його батьківщині, в місті Дрогобичі Львівської області.
Іменем Юрія Дрогобича названі вулиці у Львові, Дрогобичі, Калуші та Краматорську.
У 2011 році на фасаді Болонського університету відкрито меморіальну дошку на честь Юрія Дрогобича.
У 1994 році вийшла повість Ярослава Ісаєвича «Юрій Дрогобич».
В Україні випущені пам’ятна медаль, ювілейна монета і поштова марка із зображенням великого вченого.
У 1990 році Дрогобицькій школі № 16 присвоєно ім’я Юрія Дрогобича.
Цікаво, що починаючи з середини XIV століття, в нечисленних навчальних закладах Європи стали з’являтися перші вихідці з України.
В аудиторіях французької Сорбони вже у 1350-1290-х роках можна було зустріти як українських студентів, так і… професорів. Одним з таких викладачів став Петро Кордован, який отримав докторський ступінь у 1391 році. У XV столітті найвищий науковий ступінь Паризького університету пощастило отримати «Бенедикту Сервінусу рутенської нації» і «Івану Тинкевичу рутенської нації з Києва». Студентів, про походження яких в документах вказано лаконічне «з Рутенії», у стінах Сорбонни значилося дуже багато. Найзнаменитішим з таких молодих людей став майбутній митрополит Петро Могила.
Англійський Оксфорд закінчувало багато юнаків зі знаменитого шляхетського роду Немиричів, а в Кембриджі осягав науки Інокентій Гізель. Полтавець Осип Завірака навчався і пізніше отримав ступінь доктора медицини в Університеті святого Андрія в Шотландії. В університетах Німеччини (Гейдельберзькому, Лейпцігському, Геттингенському, Страсбурзькому, Грейфельдвальдському) присутність українців була просто масовою. У знаменитому Віттенбергському навчався великий український письменник Станіслав Оріховський. Його цінував сам Мартін Лютер.
Ще більше українців шукали знання в університетах Польщі, Чехії, Угорщини та Австрії. При Празькому університеті для наших співвітчизників навіть були відкриті окремі гуртожитки. Багато українців не бажали обмежуватися одним університетом і встигали повчитися одразу в декількох, ведучи життя бродячих студентів. Ієромонах Купріян навчався в Падуї та Венеції, автор першої української граматики Ушевич здобував освіту в Кракові і Парижі, Олексій Сидорович відвідував заняття в голландському Лейдені, Страсбурзі і Парижі, Мелетій Смотрицький встиг прослухати лекції в Лейпцигу, Віттенберзі і Нюрнберзі, Юрій Немирич – в Лейдені, Оксфорді та Парижі. І цей список можна продовжити. В італійській Падуї місцевий університет в XVII столітті відвідали 1 945 студентів з України. У ньому працювали і українські професори Григорій Керницький і Яків Севський, проректором у свій час був українець П. Боїм.
В Ягеллонському університеті Кракова українців, мабуть, було більше, ніж де-небудь ще. З часу заснування університету у 1364 р. і до середини XVII століття в ньому навчалося 1834 українські студенти, а також працювало кілька десятків українських професорів. Для студентів з Рутенії на вулиці Вишневій був куплений цілий будинок, де влаштували гуртожиток. Українці, згідно університетським документам, відрізнялися старанністю, дисциплінованістю та спокійною вдачею. За два століття є тільки 8 свідоцтв про ректорський суд над представниками української діаспори.