Художник-мандрівник із міста Заставна Чернівецької області Андрій Ковалик вже два роки подорожує світом на велосипеді та малює картини.
“Я малював із дитинства, вчився в художній школі в Заставні. Коли ходили в поле з сім’єю, задивлявся на природу. Батьки кричали, щоб я йшов працювати, а я не міг відірватися від краєвидів. Це і вплинуло на вибір професії. Потім я навчався в Чернівецькому училищі №5 на художника. Бувало, що нецікаві пари прогулював, щоб побігти на Прут помалювати. Згодом навчався в іконописній школі в Сергієвому Посаді, в Росії. Деякий час займався іконописом”, – розповідає пан Андрій.
“До подорожі не готувався”
Переломним моментом у житті художника став 2018 рік, коли чоловік вирішив втілити в життя юнацьку мірю та почати подорожувати й малювати.
Першою країною, яку відвідав Андрій, стала Грузія. Тоді він ще подорожував без велосипеда, автостопом.
“Я глянув майстер-клас одного художника, який подорожував автостопом, і він порадив початківцям почати подорож саме з Грузії. І справді, для тих хто планує подорожувати самостійно, краще їхати в Туреччину або Грузію. Там точно не пропадете: вас і нагодують, і підкажуть дорогу, і житло дадуть, там дуже гостинні люди. Пізніше я ще бував у Грузії тричі і їхав на місяць”, – каже художник.
У 2019 році Андрій почав подорожувати на велосипеді. Побував у Індії, Італії, Туреччині, Німеччині, Йорданії, Білорусі. Планує ще об’їздити європейське Середземномор’я – від півдня Італії до Португалії, хоче також побувати в Японії і Вірменії.
“Ночую в наметах чи в гостях”
Під час подорожей Андрій зупиняється в гостях або ж ночує в наметах. Каже, що особливо запам’яталася остання подорож до Туреччини, коли місяць прожив у гробниці.
“Я був на півдні Туреччини в місті Фетхіє. Спочатку жив у знайомих, яких знайшов через групу у фейсбуку. Та довго залишатися в них не міг, тож знайшов місце для себе в гробниці 5 століття до н.е., це такий куб. Ці гробниці дуже відомі у світі, туди часто приїжджає багато туристів. Там я жив два місяці в наметі, тоді зима в Туреччині була дощова, вітряна, а це стало оптимальним варіантом для ночівлі”, – з посмішкою каже Андрій.
Додає, що основне завдання подорожей – не кількість проїханих кілометрів, а кількість гарних картин, привезених із подорожі.
“Я не планую подорожі детально, бо зрозумів, що не завжди все так складається. Обираю місця, де хочу побувати, а далі просто збираюся та їду. Наприклад, до Туреччини я їхав паромом із Одеси до міста Карасу, далі 180 кілометрів проїхав велосипедом до Стамбула, там був два тижні. Далі поїхав на південь, до Бурси, потім до Фетхіє.
“Багато їздив Карпатами”
Серед способів пересування пан Андрій обрав саме велосипед, адже це найбільш мобільний і бюджетний транспорт.
“Для мене важливо, щоб під час подорожі я був самостійний і мобільний. Щоби будь-якого моменту я міг зупинитися, переночувати чи намалювати картину. До того ж це дешево, бо я годую тільки себе. І що найбільше мені подобається, я максимально близький до природи. У майбутньому мрію придбати будиночок на колесах, де зможу облаштувати і житло, і майстерню. Ще мрію податися на ньому в кругосвітню подорож.”
Під час карантину художник подорожував Україною, багато їздив Карпатами. Жартує, що мав найкращу самоізоляцію, адже весь час жив у наметах.
“Побував у Києві, Одесі, Чернігові, містах Західної України. Знайшов дуже багато гарних архітектурних споруд. Багато людей з інших країн, писали, дякували, що я їм показав красу України. В Україні я проїхав найбільшу відстань на велосипеді за один день – від Почаєва до Заставни – понад 200 кілометрів”.
Усім, хто має мрію подорожувати, художник радить не зволікати.
“Ви ніколи не будете повністю готовими, завжди чогось не вистачатиме. Тому потрібно просто одного дня таки вирушити в омріяну подорож. І ви не пожалкуєте”, – каже Андрій.