1 квітня 1941 року на Буковині в урочищі Варниця було розстріляно сотні людей.
Люди, намагаючись перетнути кордон до Румунії, потрапили під кулеметний вогонь радянських прикордонників.
У березні 1941 року в селах Глибоцького та Сторожинецького районів, розташованих уздовж річки Серет, НКВС поширив чутки про те, що 1 квітня радянсько-румунський кордон буде відкрито і можна буде спокійно його перейти.
Люди повірили. 1 квітня 1941 року сформувалася колона з 3 тис. осіб: чоловіки, жінки, літні люди і діти. З хрестами, іконами та хоругвами в руках вони попрямували до Глибоцького райвиконкому по дозвіл на перетин кордону. Після остаточної відмови дати дозвіл на виїзд у Румунію громадяни румунської національності з Верхніх і Нижніх Петрівців, Купки, Сучевени, Просіки і Карапчіва все одно рушили в напрямку кордону.
В урочищі Варниця, неподалік села Біла Криниця, приблизно за 3 км від румунського кордону їх зустріли кулеметним вогнем радянські прикордонники.
Після цього поранені були перенесені до 5 попередньо виритих ям, де вони були поховані, деякі все ще живі. Місцеві жителі розповідають, що два дні і дві ночі там рухалася і стогнала земля. Вцілілих було заарештовано Глибоцьким НКВС. Боляче, коли люди й по сьогодні згадують криваву країну СРСР добрим словом.
Глибину трагедії в урочищі Варниця відображено у відеоролику, який створили за ініціативи Чернівецької обласної державної адміністрації.
Як сказав прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо, «Сталін хотів стерти ідентичність українців, але вони вистояли».