На території колишнього Вижницького району Чернівецької області знаходиться цікава стародавня церква, яку було зведено на місці історичної битви озброєних селян з військами хана Батия.
Комплекс розташований на пагорбі в центральній частині села Виженка, він возвишається над долиною річки Виженки. Складається він із дерев’яної церкви та побудованої водночас з нею цегляної дзвіниці.
Церква св. Іоана Сучавського – один з найяскравіших зразків буковинського дерев’яного храму перехідного типу від хатнього до одноверхого. Пам’ятка, яку зведено 1792 р., залишилася практично незмінною, за винятком невеликої рубленої ризниці, прибудованої до південної стіни вівтаря наприкінці XIX ст., а також каркасного притвору прямокутної в плані форми, влаштованого в 1-й половині XX ст. на захід від бабинця. У 1970 р. проведено комплексну реставрацію споруди, що не лише сприяло відновленню первісного вигляду пам’ятки, але й підвищило рівень її цілісності та завершеності.
Композиційну основу будівлі становлять гранчастий вівтар та два прямокутні, помітно витягнуті в поперечному напрямку зруби нави й бабинця. Центральне приміщення (нава) в плані дещо більше за бічні. Ззовні ці три зруби об’єднані спільним дахом та пластичним піддашшям, яке оперезує всю будірлю.
Щоправда, цю традиційну схему буковинського хатнього храму порушує помітне розширення даху над навою, відбиваючи таким чином початкову стадію виявлення центрального верху в зовнішніх формах будівлі. Особливої уваги заслуговує конструкція рубленого перекриття над навою. Тут поєднано чотиригранний 1-й та восьмигранний 2-й яруси з улаштуванням у завершенні ще одного, 3-го залому восьмигранної форми.
Пам’ятка відзначається високим рівнем збереженості первісних елементів, серед яких вирізняється складний за конфігурацією фігурний виріз у західній стіні центрального зрубу, що є одним з найвишуканіших зразків художнього вирішення переходу від бабинця до нави.
Дзвіниця – прямокутна в плані невелика цегляна будівля, що розташована на південний захід від церкви. Головними архітектурними акцентами пам’ятки є три високі аркові отвори дзвонів, а також пластичний ґонтовий дах традиційної двосхилої форми. Незважаючи на порівняно невеликі розміри та підкреслено лаконічну архітектуру, дзвіниця відіграє важливу роль у просторовій організації всього ансамблю, композиційне виділяючи його з боку річки та головної вулиці села.
Як повідомлялося, у Празі згоріла українська церква Святого Михаїла XVII століття.