Малкольм Філліпс із Пеннсильванії лише за останні 15 років був в Україні із півсотні разів, він досліджував та аналізував епохальні історичні події, що відбувалися тут в останні роки.
Про це йдеться в блогах на сайті Української служби Голосу Америки.
Американець каже: «Моє американське ім’я — Малкольм Філліпс, але мене звуть Мішка, бо в душі – я українець».
Вперше до України він потрапив іще за Радянського Союзу. Спершу — ще з часів Холодної війни — як аналітик, збираючи інформацію про життя у СРСР і країнах східного блоку.
«Я дивився на фото, читав літературу про те, що було раніше, — й порівнював із тим, які зміни відбувались у країні, подорожував потягами по країні. У Радянському Союзі люди дедалі більше хотіли змін. Я зустрічався із місцевими людьми. Я шукав неочевидні зміни, я шукав сигнали того, як змінюється влада, того, що хочуть люди. І я робив звіти про свої знахідки».
Його подорожі тривали від тижня до двох місяців, «і я шукав причини, щоб залишатись в Україні якомога довше… У той час люди у США, Німеччині, Франції, Англії не їздили до Східної Європи, до України, тому що це був Радянський Союз. І люди на Заході погано думали про людей на Сході, але не я. Я не любив радянську владу, але я любив людей. І я знав історію, культуру, і я міг трохи говорити».
В університеті Малкольм вчив російську й українську, й після розпаду Союзу він продовжив працювати з Україною — як експерт у галузі відновлювальної енергетики й також як пастор протестантської церкви, що має низку благодійних проектів для сиріт, а тепер — ще й для переселенців з Донбасу:
«Ми проводимо літні мовні табори у Карпатах — ось уже 15 років. Якось ми привезли двох дівчат до нашої церкви у Вірджинію — і ми все ще підтримуємо з ними зв’язок».
Він розповідає, що східноєвропейці, й зокрема українці, завжди реагували на нього, передусім, із цікавістю й відкритістю.
«Мене важко не помітити, — посміхається він. — В багатьох місцях я був першою небілою людиною, яку бачили люди. Я люблю людей. Зазвичай у мене набагато більша борода, і у мене живіт, і діти просто тягнулись до мене, і я обожнюю дітей — і вони завжди думали, що я — Санта Клаус».
Проголошення незалежності України, Помаранчева революція, Революція гідності – Малкольм на власні очі бачив, як змінюється держава й народ: «Помаранчева революція дала надію, але потім сподівання не виправдались… Я бачив, як це все відбувається, але я казав: не втрачайте надію, не зневірюйтесь. Так, зараз важко, але я все ще вірю в Україну — як вірив завжди».
Малкольм додає: «Я люблю вашу країну, вашу культуру. І мені приносили вареники, голубці, сирники, іноді горілку… І це був дім. І зазвичай я почувався, як король, особливо у селі, де людей, як я, ніхто не бачив, я був інший, але я почувався вдома. І тому я туди повертаюсь. Зараз не секрет, що в Америці є чимало проблем, і я кажу темношкірим американцям: їдьте у Європу, у Східну Європу, в Україну. І ви побачите, що означає бути разом…».
Як повідомлялося, афроамериканець Джуда Окейчукву, або як його ще називають “Юра з Коломиї”, протягом 5 років є студентом ІФМНУ та набуває зіркової популярності в Інстаграм після того, як почав записувати блоги українською мовою.