Цікаві факти з історії розвику виробництва пива в чернівецькому регіоні демонструють давність традицій вживання цього напою на Буковині.
Про це пише Молодий буковинець.
1. Перша броварня була заснована бароном Гартенбергом. Вона розміщувалася у колишньому приміщенні монетного двору в Садгорі.
2. У книзі Раймунда Кайндля “Історія Чернівців” йдеться про те, що до кінця XVIII століття у місті почали працювати ще дві броварні, але їхня продукція була не на стільки якісною і продавалася занадто дорого.
3. Пивоварні стали відкривати при гуральнях поміщицьких господарств у Чернівцях, Жучці, Рогізні. Втім на той час особливого попиту цей напій не мав в регіоні. Вірогідно, це було через те, що на початку для виготовлення пива використовувався дикий хміль.
4. Поступово виробництво хмільного напою вдосконалювалось та набирало масштабів: 1793 року в трьох місцевих пивоварнях зварили 1160 бочок пива, а 1801-го – 1650. У 1851 році вже працювало 25 броварень.
5. Пиво за класичною технологією почали виготовляти із винайденням пресованих дріжджів і додаткових великих капіталовкладень в обладнання броварень. Але обсяг виробництва ще був невеликий. За рік у кількох броварнях виготовили лише 25 тисяч віденських відер пива (одне віденське відро дорівнювало 56,6 літра). Тому значну його частину завозили зі Львова, Освенцима і Тешена. Дозволити собі дороговартісний напій могли не всі верстви населення, тому для простого люду виготовляти пиво з кукурудзяного борошна у броварні Йозефа Балабана.
6. Поступово обсяг пивної продукції зростав. Наприклад, 1851 року на місцевих броварнях було вироблено шість тисяч галонів пива міцністю 10-14 і більше градусів, а протягом 1908-1912 років – уже 148 тисяч галонів.
7. 1869 року у Чернівцях виник перший акціонерний пивоварний завод. Його було засновано групою місцевих підприємців – Генріхом Вагнером, Маркусом Цукером, Ісааком Рубінштейном та архітектором Грегором як акціонерне об’єднання зі статутним фондом 250 тисяч флоринів. Пиво там розливали у фірмові пляшки коричнюватого кольору з видутими написами та відповідною символікою на них. Пивзавод випускав пиво “Баварське”, яке експортували до Румунії, Німеччини та Австрії.
8. Для виробництва пива щороку доставляли до 1100 центнерів ячменю найвищого ґатунку з Румунії та Бессарабії , а також до 200 центнерів хмелю – з Чехії. Воду брали з місцевих артезіанських свердловин. Технологія виробництва була для тих часів досконалою.
9. Із розвитком пивоваріння у Чернівцях почало з’являтися чимраз більше шинків, гостинних дворів і спеціалізовних пив’ярень, де можна було випити хмільного напою. Так, 1788 року в місті вже було 20 гостинних дворів і 15 пив’ярень.
10. Міські чиновники намагалися контролювати вартість напоїв, аби уникнути змов між власниками стосовно підняття цін. Так, літр пива коштував від 28 до 40 геллерів (100 геллерів дорівнювали 1 кроні).
11. Також у місті був встановлений так званий пивний акциз. Кошти від нього, а також “котлові” гроші (за виробництво горілки) були одними з найбільших джерел поповнення міської скарбниці. Скажімо, 1907 року від чернівецьких пивоварів надійшло 174, 5 тисячі крон.
12. Історик Кайндль у своїй книзі “Історія Чернівців” згадує, що 1783 року фон Енцерберг запропонував відкрити міську корчму і прибутки від неї використати на оплату роботи чиновників магістрату. Адже такі заклади були досить популярними і приносили чималий прибуток.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про 30 українських фестивалів достойних вийти на рівень Октоберфесту і карнавалів Ріо та Венеції.