Сучасна історія знову і знову демонструє справедливість такого твердження, що Україна – унікальна держава, яка відбувається силами не представників обраної народом еліти, а через волонтерство, через громадську участь наших людей. Одним з проявів такої суспільної риси стала виставка “Століття прогресу” в Чикаго 1933 року, де павільйон “Україна” був єдиним, який спонсорував не уряд, а прості люди.
Про це розповів блогер Helgi Sharp з посиланням на Марію Климчак, кураторку Українського Національного Музею в Чикаго.
На площі, що зайняла 427 акрів землі вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них— павільйон «Україна». Попри протести СРСР, Україна, якої тоді не було на карті як окремої держави світу, отримала свій павільйон.
“Якщо брати до уваги політичну ситуацію в світі, то на той час – це був справжній героїзм відстоювати права неіснуючої на карті світу самостійної держави України. Мерією міста Чикаго в 1933 році від 14-ого по 20-е серпня було проголошено Український тиждень, а 19 серпня – Український день”, – розповів автор посту.
До слова, сусіди українців – поляки – тоді не змогли організувати свій павільйон через економічну кризу. Для української діаспори цей період був ще важчим – крім Великої депресії, в Україні лютував Голодомор і діаспора намагалася всіма засобами допомогти своїм співвітчизникам.
Проти планів побудови українського павільйону виступив тодішній посол СРСР в США Максим Літвінов. Проте, організаційний комітет дав гідну відсіч послові, розпочавши збір грошей по всіх країнах, де проживали українці. Кошторис будови склав $20,000. Нагадаємо, це відбувалося під час Великої Депресії, коли зарплатня людей не перевищувала кількадесят центів! Проте люди надсилали пожертви від 25 центів до $1.
Для збору коштів українська громада Чикаґо поширила світом таке оголошення:
“Українці! Америки, Канади, Бразилії та інших заморських країв! Трапляється велика історична нагода помочи нашим братам в ріднім краю! Усі цивілізації світу проявляють себе. Український нарід мусить показати свою національну життєздатність. Це він може осягнути тоді, коли візьме участь у Всесвітній виставці. Ми хоть без власної держави, але американці трактують нас як державницький народ. Це був би непростимий національний гріх перед Рідним Краєм і перед нашим грядущим поколінням, якби ми не долучилися до цієї події”.
Наперекір обставинам, в тому числі і протестам Москви, українці Чикаго зробили все можливе і неможливе, щоб використати виставку для представлення України та щоб нагадати цілому світові про існування українського народу, його історію та культуру.
Всесвітня виставка була чудовою нагодою для цього – український павільйон відвідали 1 800 000 людей. Вхід коштував п’ятдесят центів, але у вишиванці можна було зайти безкоштовно.
У павільйоні були зали, присвячені українській історії та культурі, відбувалися концерти, вечорниці, із неймовірним успіхом там виступили національний хор і танцювальні колективи. Також можна було відвідати персональну виставку скульптора Олександра Архипенка (автора ідеї рухомих білбордів).
“Найбільш масовою була подія, що відбулася 16 серпня 1933 року – міжнародний конкурс красунь. Серед 25 учасниць – 18-ти річна українка Марія Любас отримала головну корону. Про це писали усі газети на своїх перших сторінках. Дівчину було короновано, як принцесу української діаспори”, – нагадав блогер Helgi Sharp.
Нагадаємо, віртуальна екскурсія Дніпропетровським національним історичним музеєм ім. Д.І. Яворницького (Зала 4. Катеринославщина у другій половині ХІХ — початку ХХ ст.) демонструє край як провідний економічний регіон світового рівня.