Постійна читачка Стожари, мешканка Херсона, мисткиня Тамара Качаленко надіслала до нашої редакції лист до якого додала власну серію робіт “Back to black” (Діти та старі), створених у Херсоні, під звуки вибухів та повітряних тривог.
“До листа додаю власну серію робіт, створених у Херсоні, під звуки вибухів та повітряних тривог. З повагою, Ваш постійний читач”.
Ми вирішили дізнатися більше про художницю. Тож, знайомтесь:
Тамара Качаленко (творче псевдо Vita Black) незадовго до війни завершила навчання в Херсонському державному університеті, здобула ступінь магістра з образотворчого мистецтва та мріяла продовжити фахове навчання аспіранткою. Коли розпочалася війна, попри зруйновані плани, дівчина не склала рук і продовжувала малювати. А за два останніх місяці створила серію графічних робіт, присвячену найуразливішим мешканцям прифронтового міста – дітям і літнім людям. Єдиним інструментом художниці у час війни стала звичайна кулькова ручка з чорною пастою.
Мисткині 29 років. Малюванням захоплювалася скільки себе пам’ятає. А більш серйозно художньою творчістю стала займатися років з 12. Щоправда, як вона каже, це не було єдиним її захопленням. Дівчина писала вірші українською, ходила до літературної студії “Кулішева криниця”. Має публікації в студійних збірках і в альманаху “Степ”. А якось узяла участь у всеукраїнському змаганні між бібліотеками зі створення саморобної книги. Тамара створила книжечку з власними творами й проілюструвала її. Здобула тоді перше місце в Херсоні й друге по області.
Пізніше, під час навчання в університеті, улюбленим художнім напрямком Тамари стала графіка. У графічному стилі виконала вона й дипломну роботу, присвячену Тарасові Шевченку.
Дівчина планувала вступати на аспірантуру до Львівської Академії Мистецтв і продовжувати вдосконалюватися. Але велика війна зруйнувала мирні плани. Коли тільки но почалося вторгнення, стало не до малювання.
Перші три тижні ми в підвалі просиділи. А коли всі продукти закінчилися, вийшли до магазинчика. Там залишилося пів кілограма ячки й бризольки якісь. Я досі згадую ті бризольки. А натрапити під час окупації на бочкову кільку взагалі було святом, – згадує художниця.
Вона намагалася якомога рідше десь виходити, щоб не перетинатися з окупантами. А коли росіяни проводили свій “референдум”, то Тамара з сусідами й носа на вулицю не висовували.
Після звільнення міста, точніше упродовж останніх двох місяців, Тамара створювала портрети літніх людей та дітей. І започаткувала нову серію робіт під назвою “Back to black” або “Повернення до чорного”, в якій намагалася виразити емоції людей під час війни. Це і горе, і любов, і радість. Жорсткий штрих кулькової ручки, відсутність півтонів та чорно-білий світ війни — основа цієї серії
