Минулого тижня найбільший художній музей Фінляндії Ateneum визнав Іллю Рєпіна українським, а не російським художником.
Про це повідомляє фінське місцеве видання Suomen Kuvalehti.
Ще за півроку до повномасштабного вторгнення РФ в Україну музей у співпраці з Третьяковською галереєю та Музеєм російського мистецтва провів велику виставку робіт митця. Тоді окупанти переконали фінів, що Рєпін народився на території РФ і він являється саме російським художником. Проте Москва традиційно привласнила собі талановитого українця. Українська сторона в свою чергу почала звертатися до музею з проханням відновити історичну справедливість.
Як повідомила журналістка Української правди.Культура Анна Лодигіна, готуючи статтю про художника, вона попросила більше інформації про його життя у Фінляндії. Тоді керівництво музею надіслало їй статтю про те, що батьки Рєпіна були росіянами і народилися в Московській області. У відповідь вона надіслала докази, що це неправда – церковні документи свідчать, що батько і дід митця народилися в Україні.
Рішення про зміну національності Рєпіна зайняло у фінських музейників близько двох років (з часу перших звернень після виставки у 2021-му).
Тоді фінський музикант українського походження Лукас Стасевський наголошував, що на виставці в «Атенеумі» бракує інформації про широкі зв’язки Рєпіна з українською культурою.
«Рєпін виріс в Україні, українська тематика була невід’ємною частиною його творчості, але організатори просто проігнорували це, представивши Рєпіна виключно як російського художника», — казав Стасевський. Він почав писати до музею, піднімав це питання у ЗМІ, але тоді це не дало результатів.
Нарешті назвати Рєпіна українцем у музеї наважилися, коли готували виставку «Питання часу», до якої ввійшла одна з робіт художника, розповів куратор «Атенеуму» Тімо Гууско. Вона відкрилася в музеї після його реновації у 2022–2023 роках.
Офіційно, митець був родом із Чугуєва Харківської області. Його сім’я, до речі, була досить заможна, але з часом опинилася на межі банкрутства, тому Іллі потрібно було шукати шляхи заробітку. Тож у свої 19 років він вирішив вступити в Академію мистецтв у Петербурзі, попри це, все життя підтримував тісні зв’язки з Україною.
“Тільки українки та парижанки вміють одягатися зі смаком! А які дукати, моністи, головні убори, квіти! А які обличчя!“, – писав митець.
Художник помер у 1930 році у своїй садибі Пенати у місті Куоккала. Після розпаду російської імперії у 1917 році воно стало територією Фінляндії. Пізніше – знову російською територією.
Багато дослідників життя Рєпіна пишуть, що художник хотів повернутися в Україну, проте шлях туди для нього був закритий більшовиками, а в Росію він не хотів повертатися принципово, хоча радянська влада дуже цього бажала.
“Поки при владі більшовики, не хочу мати щось спільне з Росією“, – писав він в приватних листах друзям.
Найвідомішою картиною Рєпіна, на якому зображені козаки, стала “Запорожці пишуть листа турецькому султану“. Він вважав її своїм найкращим полотном.
Ця картина стала своєрідним спротивом художника проти діяльності царської влади щодо України і насправді запорожці пишуть лист аж ніяк не султану. Адресатом був Олександр II, який видав всім відомий Емський указ щодо тотальної заборони всього українського.
На картині зображено багато прихованих символів. Наприклад, на задньому плані можна побачити два згорнуті прапори – синьо-жовтий та червоно-чорний, а також домру – музичний інструмент запорожців, яку тримає на колінах один з козаків.
До речі, дослідники наголошують прізвище художника Ріпин. Виявляється, він сам підписував себе як Рѣпинъ, а за нормами тодішнього українського правопису, друга літера читається як “і”, тобто РІпин.
Художник – нащадок козацького роду на прізвисько Ріпа, тому й Ріпа – Ріпин. Власне, й це пояснює любов Іллі до козацької тематики. Ба більше, він листувався зі своїми друзями українською мовою. Про це свідчать справжні листи художника до його друзів – земляка та історика Дмитра Яворницького, а також до журналіста Володимира Гітляровського.