В кожному суспільстві, в майже всіх державах світу, жінки відіграють не малу ролю. Так і українська жінка, де би вона не знаходилася, завжди була й є провідною зіркою свого суспільства. Ясно, що не всім дано талант бути провідницею свого суспільства, але багато українок, не лише тих, які згинули по тюрмах чи концтаборах, заслужили собі на назву “героїні”, зокрема коли мова про тих українок, які далеко за межами батьківщини зуміли збудувати і підсилити діяльність оточуючого навкруги себе суспільства, виховати дітей в українському дусі, затримати українські традиції.
Жінки в діяспорі давно, а від проголошення Самостійности України і в Україні, з’організувалася в рядах Союзу Українок, хоч часами назва жіночої організації в певній країні різниться.
Як довголітна членка Об’єднання Українок Бельгії (ОУБ ), хочу з приводу Ювілею, 75 ліття його існування, подати відомості про працю жінок – союзянок Бельгії. Свої дані черпаю в першу чергу від власного досвіду, з архівних матеріялів й звіту виданого в 1998 році ОУБ, в якій є багато не дописано, а який може служити підставою для написання детальної історії ОУБ, що радо допоможу зробити, як на це буде потреба.
Я не збираюся подавати прізвищ всіх пань, які були провідними членками ОУБ – це не можливо.
З самого початку зазначую, що присвячую цей нарис пам’яті пані інженер Зинаїді Витязь, яка, хоч між нами була велика різниця віку, – постійно дуже прихильно відносилася до мене, зокрема, коли я почала ставити перші свої кроки на сцені, діставала мені від Євгенії Зарицької й інших співаків – ноти пісень. І взагалі підтримувала мене де і коли це треба було. Рекомендувала мої концерти Союзові Українок в Австралії листом до пані Ліди Гаєвської – її давньої знайомої і в інших країнах світу й цього я НІКОЛИ не забуду, як і досі зберігаю червоні коралі мені подаровані пані Зоєю в 1968 році.
Вже раніше подавала я, що в 1945 році в Бельгії створився був Український Допомоговий Комітет (УДК), членами якого були і жінки. Після Другої Світової війни в Бельгії опинилося багато українців. Ніхто не знає точного числа тих еміґрантів, одні твердять 15 тисяч, інші кажуть 20 тисяч.
Як би там не було, тому, що в цій країні жінкам не так легко було знайти працю, вони були першими, які творили Громади, українські школи, садочки, ініціювали імпрези, виставки, самодіяльні гуртки.
Пані Зою Витязь було обрано до Головної Управи УДК, в рамках якого досі жінки працювали. Вона мені розповідала, що носилася з думкою створення Жіночої Організації. Зв’язалася з такими в інших країнах Европи, з СФУЖО, з СУ в Австралії й Великобританії.
В цій цілі об’їхала всі українські скупчення в Бельгії.
Отримавши згоду жінок, пані Витязь в часі Першого Конгресу Українців Бельгії, який відбувся в днях 30 і 31 – го жовтня 1948 року, в часі нарад Жіночої Комісії, разом з 18 жінками створили Об’єднання Українок Бельгії.
Обрано там було Краєву Управу – Централю в складі 5 пань: Зоя Витязь – голова, І. Петрів – заступниця голови, – А. Худа – скарбник, Наталя Пришляк – допомоговий референт і В. Михайлів – культ-освітня референтка.
В Бельгії постало 15 відділів Союзу Українок. Уявляєте собі, яка це сила й праця? Більшість жінок крім того й належала до СУМ-у й брала активну участь на всіх фронтах суспільно-культурно-церковного життя української спільноти.
Світова Федерація Українських Жіночих Організацій призначило пані Витязь головою на Европу.
ОУБ увійшло до Міжнародної Спілки Матерів ( Mouvement Mondial des Meres). Пані Витязь не одноразово брала участь в конґресах організації в Парижі.
Мені важко описати детально про працю в 1950 роках, бо я тоді тільки прийшла на світ, однак, як секретарка Централі або Краєвої Управи ОУБ, як також відділу в Лімбурщині, в Ґенку, знаю багато зі звітів, протоколів.
Велику увагу присвячувалося на зовнішні зв’язки з бельгійцями і міжнародними жіночими організаціями. Пані Витязь часто брала участь у жіночих конференціях в Бельгії, Франції, Голяндії, Німеччині. Праця жінок була й є важною у Громадському житті українців Бельгії.
В перших роках, коли населення Бельгії не дуже прихильно ставилося до українців і чужинців взагалі, треба було їх інформувати хто ми.
Наша Централя була увесь час у контакті з СФУЖО й іншими жіночими організаціями в Европі. Ми все були заступлені на українських конференціях делеґацією. Централя видавала жіночу сторінку в ґазеті “Вісті” – “ Жіночий Шлях”. Кожний відділ має свій прапор і ОУБ, видала своїм членкам виказки зі знимкою.( це за мого секретарства )
ОУБ пережило великий занепад в роках 1952 – 1960 роках, коли велика частина українців виїхала з країни копалень вугілля в світи. З кілька тисячної еміграції в Бельгії залишилося біля 3 тисяч українців. Деякі відділи перестали існувати і тільки в 1960 роках відродилося Об’єдняння Українок в містах Льєж, Серен, Вам, Шарлервуа і в Ґенку в 1963 році. Організацію знов очолила пі Витязь й праця жінок кипіла.
В 1966 році заходами трьох організацій на терені Бельгії куплено в горах Арденях десять гектарів землі з будинком. Це Виховно-відпочинковий центр ФРАНКОПОЛЕ. ОУБ, як співвласник центру багато часу присвятило в його розбудові. Франкополе було Европейським Центром українства. Там відбувалися з’їзди, здвиги, концерти, літні й зимові табори СУМ-у.
20-ий літний Ювілей ОУБ відбувся врочисто в Бруселі 27.10.1968 року при участі 500 осіб з делеґаціями Союзу Українок з Англії, Франції, Німеччини. В часі Ювілею відбулася конференція европейських українок, на якій була присутньою заступниця Голову СФУЖО пані Валентина Воропай.
Підчас концерту я виступила в складі хору “Боян” й сама та дуетом з подругою бельгійкою з консерваторії – Христін Белен з українськими піснями. Наш виступ був дуже прихильно
сприйнятий присутніми, про що є згадки в кількох европейських українських газетах, які зберігаються в мене в архіві.
Жінки рішили усамостійнитися від УДК і в 19.6.1969 році офіційне бельгійське державне видання “Монітор” надрукувало статут Об’єднання Українок Бельгії. Під документом підписалися основоположниці Організації: Зинаїда Витязь, Софія Сидор, Іванка Коваль, Наталка Красюк та Параня Галабурда.
Між знаменними подіями організованими Центральною Управою ОУБ згадую: – Поїздка до Парижа з нагоди 900 ліття коронації Анни Ярославну в 1962 році. Поїздка до Парижа з приводу 40 ліття вбивства головного Отамана Симона Петлюри в 1966 році. Пригадую нашу велику дефіляду СУМ-у й виступ хору “БОЯН”.
1966 року – закуп Франкополя. В 1966 році й перший табір СУМ –у й величавий Здвиг Українців Бельгії там же, й мій перший виступ, як промовця.
Читала я, тоді 16 –ти літня, на Здвизі Українців святочний наказ й звернення до учасників Здвигу .
Участь в урочистостях 30 ліття з дня смерти полковника Коновальця в Ротердамі.
В вересні 1975 року відбулася велика вистава українського мистецтва в Касіно в місті СПА, яка тривала 3 тижні. Комітет в складі пань Параня Галабурда, Ліда Демчук і Клавдія Васюта зробив велику пропаганду для України й українців.
5.11.1976 Зустріч Блаженнішого Патріярха Йосипа Сліпого в Голяндії.
Святкування 120 річниці з дня народження Івана Франка і 10 -ти ліття Франкополя. З цієї нагоди 28.8.1976 року відбулося відкриття барильєфу Івана Франка при в’їзді на Франкополе. Було присутніх 700 осіб. ДЕ ВИ? – запитую я сьогодні, будучи у відвідинах в Бельгії?
1, 2, 3 -го жовтня 1983 року відбулася Конференція СФУЖО на Франкополі з участю голови пі Марії Квітковської.
19 і 20 травня 1984 в Парижі – відбулася зустріч СФУЖО. Моя сестра Надя, як секретарка З’їзду подала обширний звіт й склала квіти на могили С. Петлюри.
8.12.1984 ОУБ відзначило 100 ліття Жіночого Руху в місті Шарлервуа.
1988 року Святкування 1000 ліття Хрещення України в Бельгії, участь у відзначеннях в Римі, участь в переповоханні тлінних останків Патріярха Сліпого в Львові.
Участь у багатьох конференціях членок централі ОУБ в европейських країнах – а в 2000 році в Празі й багато, багато інших більших і менших подій, забагато, щоби всіх перечислити. І найголовніше – постійна допомога сиротинцям України, школам, лікарням, бібліотекам.
Господи! Скільки тисяч годин праці вкладено за всі ці роки кропіткими жіночими руками?!
Пан Володимир Сидор у збірнику про діяльність ОУБ на стр. 16 пише такі слова, цитую:
“ Невтомна голова Зенаїда Витязь була душею ОУБ. У нелегкій і кропіткій праці організувати український жіночий Рух у Бельгії її супроводжали такі пані: Васюта Клавдія, Бачинська Єфрозина, Бойко Катерина, Галабурда Параня, Демчук Ліда, Івасюк Текля, Коваль Іванка, Красюк Наталка, Раб Катерина, Сидор Софія, Фединяк Катерина, Фірман Іванка, Чепак Ярослава, Чинило Анна…..Завдяки їм пощастило втримати ОУБ…”
Головами ОУБ були: З. Витязь, Софія Сидор, Осипа Хохоляк. Галина Шаповал- Билина, з молодшої генерації.
Сьогодні ОУБ очолює НАТАЛІЯ ОСТАШ.
Склад сьогоднішньої Управи ОУБ:
Управа ОУБ
Вибори 18 червня 2023 р.
Голова : Наталія Осташ
1-ша заступниця голови : Олександра Домагало-Жакмен
2-га заступниця голови : Ірина Хапко
Серектарка : Ольга Кулаківська
Скарбниця : Галина Шаповал
Помічниця скарбниці : Наталія Сапун
Культурно – освітній референт : Вероніка Хідченко
Контрольна комісія :
Оксана Михалусь – голова КК
Юля Шутяк – членкиня КК
Ольга Голова – членкиня КК
Багатьох, активних пань ОУБ віддійшло у засвіти. Багатьох я не застала живими й жаль стискає моє серце.
Але, думаю, що ми всі зберігаємо якнайкращі спогади про тих жінок й їх постатті живими постають в цей Ювілейний Рік в нашій уяві. Їх усмішки, Їх повні турбот про долю України погляди.
Хай ці рядків про багатогранну діляьність українок з ОУБ буде подякою і признанням тим паням, які старалися затримати українські традиції й хотіли виховати молоде покоління на свідомих українців. А таких є ще дещо в цій країні…
Так, не всім родинам вдалося зберегти своїх дітей при тому суспільстві, яке організували наші батьки й мами, але в Управі ОУБ, все були молоді жінки і вони будуть продовжувати ту працю як довго зможуть, а яку 75 років тому розпочали жінки, які завжди і все будуть остоєю суспільства.
Автор: МАРІЧКА ГАЛАБУРДА