8 жовтня цього року у Львові відбулася презентація книги Владислава Гриневича «Червоний імперіалізм». В ній взяли участь сам автор – Владислав Гриневич, а також Ірина Захарчук, яка розповіла і про автора, і про книжку. Підзаголовок вагомого (37,7 умовн. друк. арк.) твору – «Друга світова війна і громадська думка в Україні, 1939-1941».
Довелось її прочитати. Процес цей тривав 16 днів – кажу про це абсолютно без перебільшення. Бо звик знайомитись з вагомими творами – тільки через конспектування, річ ясна – з ручкою в руках.
У вступі («Громадська думка в сталінському СРСР: пригноблена, але неприборкана») йдеться, передусім, про те, як у роки Другої світової війни творився міф про «морально-політичну єдність радянського суспільства», а насправді, як ми знаємо, «соціополітичний зондаж негласно здійснювали партійні структури і спецпідрозділи органів внутрішніх справ і держбезпеки».
У першому розділі («Союз Сталіна і Гітлера, воєнні кампанії 1939-1940 рр. у настроях українського суспільства») говорилось, передусім, як населення оцінювало радянські воєнні кампанії 1939-1940 рр., зокрема радянсько-німецьке зближення.
Ось як говорив Максим Рильський у колі студентів з приводу подій, які сталися 17 вересня 1939 року: «Зараз в Європі орудують і керують усім три особи – Гітлер, Сталін, Муссоліні. Гітлера я вважаю найгеніальнішою людиною. Як це не дико, але у способі дій Сталіна й Гітлера, я бачу багато спільного, та ж тверда рішучість і та ж шалена дисципліна… Я боюсь щось передрікати, але мені здається, що років через два Сталін і Гітлер будуть стояти на одній платформі.»
Так і сталося. Знаємо.
«За лаштунками визвольних походів: боєздатність і моральний стан РСЧА» – назва другого розділу. Євреї села Желовка на Люблінщині написали в Москву листа (вересень 1939): «Звертаємось до тов. Сталіна з великим плачем і маємо честь покірно просити, щоби товариш допоміг нам у нашому небезпечному стані… що надія в нас одна на Червону армію». Кожен з нас, читачів, знає, як насправді ця подія здійснювалась.
Як Західна Україна входила в один дах «Під совєтами» знають нині вже й старшокласники. Отець Г. Костельник писав: «Та всі ми дуже ясно спостерігали, що душею «совєтства» були москалі: московське доктринерство, московське деспотство, московська пасивність, що провадить до безрадності в терпінні, психопатичні месіанські нахили спасати світ».
Про те, як зростала економіка, а життя рядових мешканців Західної України різко погіршувалось, краще ніж академік Володимир Вернадський у своїх щоденникових записах, не скажеш (четвертий розділ – «Мобілізація економіки на фоні різкого погіршення рівня життя»)
Отже, дещо із Щоденникових записів академіка В. Вернадського.
«15 жовтня 1939. Тут усе погіршується продовольство. Немає взуття, масла. Величезні черги і незадоволення».
«8 жовтня 1939. Чорний хліб погіршився. Важко дістати білий, дорогий. Усе населення зайняте добуванням хліба і тому подібного».
«12 лютого 1940. Один день ми залишились без хліба. Суцільний хаос. Незадоволення зростає й може бути грізним… А народові як у насміх іде пропаганда про щасливе в нас життя».
«15 жовтня 1940. Глухе, наростаюче незадоволення. Очікують девальвацію. Ціни зростають».
А от що можемо прочитати у п’ятому розділі, який називається: «Україна під впливом тоталітарних ідеологій: формування ідентичності й патріотизму».
Йосип Сталін (7 листопада 1937): «Вони (російські царі. – Б.З.) грабували й поневолювали народ, вони вели війни та захоплювали території в інтересах поміщиків. Проте вони зробили одну добру справу – зібрали величезну державу аж до Камчатки».
М. Хрущов (червень 1938): «Ми ворогів в основному розбили, але в нас залишилося ще вороже коріння… За допомогою ЦКВКП(б) та особисто товариша Сталіна, за допомогою всього українського народу ми почистили, чистимо та маємо чистити українську землю від усіх зрадників».
О. Довженко (1930-ті роки): «Молодь також іде у російську культуру. Їй там вигідніше, а головне – «безпечніше», адже вона достатньо надивилася, як саджали батьків, нібито українських націоналістів… У нас хто любить свій народ, той і націоналіст».
Словом, книжка цікава і потрібна. Як зазначає Владислав Гриневич, осмислення доби сталінських анексій у Східній Європі може нам допомогти краще зрозуміти природу нинішньої російсько-української війни та й взагалі – нашого минулого.
На головній фото: Владислав Гриневич. Червоний імперіалізм. – Київ: HREC PRESS, 2019.