Після початку повномасштабного вторгнення РФ українці змінили свої амбіції та життєві принципи. Яким українське суспільство стає у війні на виснаження? Чи нормалізує воно цю війну? Чому українці, попри все, оцінюють своє суспільство як справедливіше, ніж раніше?
Про все це в інтерв’ю виданню “NV” розповів директор Інституту соціології НАН України член-кореспондент НАН України Євген Головаха, коментуючи результати найсвіжішого з традиційних соціологічних моніторингів “Українське суспільство”, яке Інститут регулярно здійснює з 1992 року.
Учений зазначив, що зміни настроїв в українському суспільстві мають хвилеподібну природу, та констатував, що порівняно з 2021 роком сталися дивовижні зміни. По-перше, суспільство консолідувалося за багатьма напрямами – так, як консолідується фортеця в облозі. По-друге, є та міцніє віра в перемогу. “І, що дуже важливо, зберігається консолідація щодо уявлення про те, що таке перемога. Майже 85% українців вважають, що перемога – це вихід на кордони 1991 року”, – зауважує Євген Головаха. По-третє, за його словами, попри всі труднощі й проблеми, більшість українців вважають, що справи в державі розвиваються правильно.
За півтора року українці не так призвичаїлись, як адаптувались до війни, підкреслив дослідник, бо вони психологічно адаптивніші, ніж, скажімо, росіяни, які, навпаки, нормалізували війну. Спостерігаються й постадаптивні тенденції: українці не лише згодні зменшити свої фінансові очікування, а й потроху почали збільшувати власні матеріальні запити.
У політичному аспекті за допомогою тесту “Образ держави” соціологи з’ясували таке: загальна позитивна оцінка держави у свідомості українців дуже суттєво зростала 2022 року, а за останні півроку – погіршилась. У листопаді 2021 року функціонування держави в Україні позитивно оцінювали лише 32% опитаних, негативно — 67%. 2022 року роботу держави позитивно оцінювала майже половина (47%) опитаних. А вже у червні 2023 року позитивних оцінок загалом лише 22%, а негативних – майже 40%. “Моя гіпотеза в тому, що люди зачекалися позитивної інформації щодо війни з Росією. В їхньому уявленні ситуація загальмувалась, а українці не хочуть нормалізації війни, і вони в такий спосіб адресують свій запит до держави: робімо щось, аби ситуація поліпшувалася”, – говорить Євген Головаха. В ідеологічному аспекті соціологи фіксують радикалізацію політичної свідомості в умовах війни: лібералами себе вважають 6% респондентів, націоналістами – 19%, що є для України історичним максимумом.
Учений також поділився думками щодо того, чи загрожує Україні так звана “орбанізація” (йдеться про настрої ресентименту, які можуть з’явитися в українців, якщо не вдасться, наприклад, звільнити всі наші території, – подібно до того, як такі настрої підігріває прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, ностальгуючи за втраченими після Другої світової війни територіями своєї країни): “…тут уже справа за державою: чи зможе вона ці почуття спрямувати в демократичне русло – відбудовувати країну, почуватися частиною Європи, докладати всіх зусиль для повернення втраченого; чи підемо шляхом розуміння себе як найбільш ошуканих і тому обраних торувати свій власний автономний шлях, дуже складний і загрозливий шлях. Тому для нас така важлива перемога”.
Як розповів член-кореспондент НАН України Євген Головаха, соціологи дослідили три основні типи справедливості, характерні для будь-якого суспільства – утилітарний (“треба забезпечити найкраще життя якомога більшій частині українців навіть ціною погіршення життя меншої частини”), лібертаріанський (“хто зміг собі забезпечити найкраще життя, той його і має отримати”) і меритократичний (“створення умов, за яких люди отримують блага, посідають місце в суспільстві залежно від своїх здібностей і досягнень”), та виявили, що українцям імпонує (і переважає у них) меритократичний тип справедливості, а порівняно з вереснем 2019 року суспільство – в уявленні громадян – стало справедливішим. Це важливий крок на шляху до того, щоби люди почувались у цьому суспільстві як відповідальні громадяни. “Якщо людина вважає, що суспільство справедливе, вона щиро на нього працюватиме”, – наголошує науковець.
“З початком повномасштабної російсько-української війни ми отримали абсолютно нове суспільство, – вважає Євген Головаха. – Починаючи з Євромайдану, весь шлях, що його проходить Україна, виявився дуже глибинною революцією. Революція призводить до зміни інституціональної системи, моралі та цінностей, до зміни соціальної структури загалом”. Зокрема, велика соціальна група – ветерани війни – стає суттєвим елементом головних державних інститутів, цих людей бачать на ключових державних постах. Це – нова нормативна система, і, можливо, вона сприйматиметься (і вже сприймається) як справедливіша, припустив учений.
Насамкінець дослідник підкреслив, що до війни на виснаження психологічно готові близько 70% українців. Це ті респонденти, котрі вважають, що війна протриває ще рік або й довше (42% опитаних). Якщо скористатися методом екстраполяції, то і наступного року українці триматимуться. Бо будь-які перемовини означатимуть для них капітуляцію, а люди, які відстояли себе у найстрашніший час, до цього не готові. “…українці очікуватимуть або реальних успіхів на фронтах, або постійної інформації, що ми отримаємо від Заходу допомогу, що буде ще більше зброї. І що ми потроху просуваємось. І друге не призводитиме до сплеску негативу, а перше призведе до великого сплеску позитиву”, – підсумував член-кореспондент НАН України Євген Головаха.