Росія, безкарність та українські цивільні заручники

від Стожари

Безкарність – це рушійна сила і основна російська зброя. Допоки ці нелюди відчувають себе безкарними, вони продовжуватимуть чинити звірства в Україні. Нехтування підписаними домовленостями, ратифікованими конвенціями та здоровим глуздом – стало візитівкою РФ. Вона з 2014-го року викрадає українських цивільних громадян, а світ з 2014-го висловлює стурбованість з цього приводу. Україна ж, своєю чергою, роками бореться з Голіафом і шукає всі можливі шляхи повернення своїх громадян додому.

В Реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин рахуються понад 25 тисяч наших громадян. Це цивільні, військові та діти. До Офісу Уповноваженого на сьогодні надійшло 11 тисяч звернень від людей, які розшукують своїх рідних із числа цивільних громадян. Звільнені лише 140 цивільних. Ці дані неостаточні, адже ми розуміємо, що окупація українських населених пунктів ще триває і повну інформацію щодо втрат можемо оцінити тільки після повної деокупації наших земель. Тому з усією відповідальністю наголошую, що ситуація щодо повернення цивільних найбільш жахлива. Про цю (без перебільшення) біду ми говоримо на всіх майданчиках і закликаємо світ реагувати на викрадення та утримання росіянами наших цивільних громадян.  

На жаль, сьогодні ми вже “маємо” різні категорії громадян, яких безпідставно утримує РФ:

  • затримані й засуджені до 24 лютого 2022 року;
  • засуджені в Україні, які відбували покарання на тимчасово окупованих територіях, яких РФ після відбуття терміну покарання відмовляється повертати в Україну;
  • цивільні особи, яких затримали після 24 лютого 2022 року (серед яких ще декілька категорій цивільних осіб, що звинувачуються у допомозі чи захисті СВОЄЇ країни, нашої держави – УКРАЇНИ). 

Цими діями Росія порушує 4-ту Женевську конвенцію, третя стаття якої забороняє захоплювати цивільних заручників. Цивільна особа взагалі не має права бути затриманою, а у разі, якщо таке трапилося, вона має одразу бути звільненою!  

Якщо її затримують, то виникає питання – навіщо, чому, які причини? Російська сторона діє цинічно, навіть не маючи законних підстав для затримання цивільних. Вона висуває абсурдні обвинувачення і називає цивільних громадян злочинцями. Цим РФ створює ілюзію законності, а насправді перетворює цивільного заручника на людину, яка порушила не існуюче законодавство, законодавство держави, яка діє всупереч усім нормам міжнародного права.

Росіяни розуміють, що кожний звільнений цивільний – це свідок того, як РФ порушувала міжнародні норми. А країна-терорист, звичайно ж, не зацікавлена навіть слухати про свої воєнні злочини. 

Росія робить із цивільних заручників злочинців, аби “загнати” у зрозумілу систему. “Злочинець” – це вже не Женевська конвенція, це Конвенція про передачу засуджених осіб, яких можна звільняти вже на інших засадах – за обміном засудженими або відправивши відбувати покарання. Але й на це російська сторона не може погодитися, бо розуміє, що – це свідки їхньої злочинної діяльності, тому їх звільняти найскладніше.

Однак попри всі складнощі та жалюгідні “ігри” з російського боку, Офіс Уповноваженого ВР України з прав людини всіма силами намагається бодай якимось способом верифікувати та повернути додому наших громадян. Тому в травня 2023-го із представниками Державної думи РФ розпочав діяльність щодо моніторингових візитів місць утримання цивільних осіб з обох сторін та передачі їм наборів речей первинної необхідності. 

23 квітня поточного року росіяни відвідали 17 наших громадян у місцях несвободи у Луганській області. На підтвердження дійсності вказаних моніторингових візитів обидві сторони обмінялися списками зазначених осіб та відео, які засвідчують факт спілкування. Про візит повідомили родичів утримуваних українських в’язнів. 

А вже в середині травня на Росії заговорили про обміни цивільних громадян. Нині там озвучили питання необхідності обміну/повернення цивільних громадян та навіть попросили у їхнього президента, який «удостоєний» ордеру на арешт від МКС, надати доручення, аби компетентні органи сприяли обміну цивільних.

Для Росії і світу Україна підкреслила, що готова віддати російських громадян для відбування покарання у РФ та надала список українських громадян літнього віку, які незаконно утримуються російською стороною.

На жаль, ці та інші спроби повернути українців додому нівелюються російською пропагандою та інформаційно психологічними операціями, які з 2014-го року “розкручує” Росія, і які донині впливають на українців. “Вкиди” на кшталт “Україна відмовилася від повернення своїх людей”, “полонених ніхто не чекає вдома”, “полонені відмовляються повертатися в Україну” чи “у полоні краще ніж вдома” впливають на наших громадян і частина з них вірять в ці наративи. На це й розраховує РФ. Публікуючи чи відзнімаючи бездарно змонтований ролик країна-терорист сподівається посіяти зневіру серед українців та розпалити лють на державні органи та владу загалом. Тож у цьому контексті все ж варто пам’ятати причинно-наслідкові зв’язки: Росія взяла у заручники цивільних – Росія їх утримує силою – Росія їх не повертає – Росія не хоче понести за це відповідальність!

Як Представник Уповноваженого ВР України з прав людини також окреслю позицію і для наших державних органів. Повернення можуть відбуватися виключно за умов репатріації військових на військових. Цивільних варто передавати на Батьківщину взагалі без будь-яких умов. Щодо дітей – то вони також повинні з’єднуватися з родиною без жодних умов! Це база! Не може бути жодних інших варіантів чи домовленостей для інших форматів повернення наших людей!

Крім цього хотів би наголосити, що цивільні особи, насамперед, це цивільні неозброєні громадяни, які розраховували й повинні розраховувати на захист й допомогу від сектору безпеки й оборони країни. Саме й для цього сплачуються цивільними податки. Також цивільне населення після вимушеного тимчасового залишення деяких українських територій представниками сектору безпеки й оборони України висловлювало свою категоричну позицію проти незаконної окупації з боку РФ. Щонайменше згадаємо протести в Херсоні та Мелітополі. Саме за це цивільні в подальшому й постраждали. Тому питання звільнення та повернення цивільних до своїх родин має бути ПРІОРИТЕТНИМ.

Як із цим бореться Україна? Звертається до Міжнародного комітету Червоного Хреста та до інших міжнародних організацій з вимогою, щоб ворожа сторона відповідала та підтверджувала наявність цих людей у неї. Ми робимо це публічно. І таким чином нам вдається отримати хоч якусь інформацію.

Також Україна на всіх майданчиках говорить про цивільних заручників, просить, а подекуди й вимагає, щоб світ реагував на цей факт жорстоко, щоб здійснив тиск, щоб виключив РФ із організацій, де ця країна-терорист має свій голос. І поки вона не відповідатиме за свої злочини, то її мерзенний голос чутиме і бачитиме весь світ. Однак відчуватиме все Україна…

Автор: Олександр Кононенко Представник Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки й оборони

Джерело: https://censor.net/ua/b3423437

Схожі публікації

Залишити коментар