Похорон провідника Організації українських націоналістів Степана Бандери, що відбулося 20 жовтня 1955 року у Мюнхені.
15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров’ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію.
Убивцю Бандери Богдана Сташинського «за виконання важливого державного завдання в особливо важких умовах нагороджено орденом Червоного Прапора» — написано в московському указі про нагородження.
“Степан Бандера – великий син українського народу, довголітній керівник революційної боротьби за державну незалежність Вкраїни загинув від ворожої руки. Ця сумна звістка блискавкою облетіла весь світ. З Усіх країн вільного світу наливають телеграми й листи з висловленням найглибшого співчуття для опечаленої родини,” – писалося у пресі українських повстанців про події тих днів.
Історик Дмитро Злепко, ґрунтуючись на архівних документах, протоколах допитів ЦРУ і свідченнях суддів, зазначає, що Бандеру вистежували водночас три структури КДБ. Про підготовку замаху знала й служба безпеки ОУН. Керівника посилено охороняли, однак він не любив великого супроводу.
«…У фатальний день, четвер 15 жовтня 1959 року, Бандера повертався додому сам. Сходами будинку на Крайтмаєрштрассе, 7, поволі спускався назустріч Бандері Сташинський. У правій руці у нього був завернутий у газету пістолет із двома скляними стволами діаметром по 2 см, довжиною 15 см і вагою 200 г. У стволах були скляні капсули з розчином ціанистого калію, який після натискання курка струменем міг долетіти на віддаль 40 см. Сташинський вистрілив отрутою в обличчя Бандері і той осунувся вниз. Потужна зброя не умертвила миттєво фізично сильного Провідника, як гарантували московські «майстри», він ще піднявся на кілька сходинок уверх до майданчика, а Сташинський швидко покинув будинок, викинувши зброю у канал, і поїхав до Берліна, а звідти — до Москви.Після обіду дружина Бандери Ярослава зателефонувала в канцелярію офісу і повідомила, що він лежить у крові на сходах третього поверху перед квартирою. По дорозі до лікарні у кареті швидкої допомоги С. Бандера помер. Судмедекспертиза у висновку констатувала, що С. Бандера був отруєний ціаністим калієм…».
Через 5 днів, 20 жовтня 1959 року в греко-католицькому соборі Івана Хрестителя в Мюнхені на похорон Степана Бандери зібралося все вище українське духовенство Західної Німеччини. Службу правив владика Платон.
В храмі присутні родині і найближчі соратники Степана Бандери. Обличчя Бандери відкрите, щоб усі бажаючі могли попрощатися з ним.
Після завершення служби під спів “Вічная пам’ять” труну з тілом Степана Бандери виносять з церкви 8 чоловік. Труну накрили синьо-жовтим українським прапором.
До місця останнього спочинку провідника ОУН проводжали тисячі чоловік. Попереду йшла родина Бандери, потім – його друзі та соратники. Всі несли вінки.
Поховали Степана Бандеру в Мюхнені, на цвинтарі Вальдфрідгоф на 43 полі. У могилу поклали воду з Чорного моря та грудочку землі з України.
Читайте також про Заповіт Степана Бандери