Прочитав книжку Героя України Володимира Матвієнка «Без’ядерний меморандум»1 – із серії «Терен людського життя». Український політик і підприємець, науковець і митець Володимир Павлович Матвієнко наповнив її подіями в Україні, що відбулись упродовж 1994-2016 років.
Почну з уривків. «Утрата вищим військово-політичним керівництвом України керівництва колишнім Чорноморським флотом СРСР призвела до фактичної втрати українського флоту, а розміщення на території незалежної України іноземного військового формування, яке стало основою для проведення підривної діяльності проти України, зумовило тимчасову окупацію Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, а також збройну агресію на територіях Донецької та Луганської областей» (розділ «Руйнування Збройних Сил України», с. 22).
«2016 рік став першим роком реалізації оборонної реформи в Україні, якою передбачено кардинальні перетворення у Збройних Силах. Слід зазначити, що жодна країна світу не має досвіду здійснення реформування армії в умовах ведення бойових дій. Міністерством оборони України розроблено Державну цільову оборонну програму розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 року як єдиний середньостроковий документ планування розвитку озброєння та військової техніки військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Програмою передбачено переоснащення Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби новітніми та модернізованими комплексами і системами озброєння, військової та спеціальної техніки в обсягах, які забезпечать ефективне виконання покладених на них завдань у сфері оборони держави. Головні зусилля зосереджені на забезпеченні Збройних Сил озброєнням, яке підвищує боєздатність військових частин і підрозділів, поліпшує стан високотехнологічних зразків озброєння та військової техніки Збройних Сил України для проведення антитерористичної операції на Сході України» (розділ «Оборонна реформа в Україні. Створення української професійної армії», с. 43).
Прочитавши ці два уривки, читач, я переконаний, зрозуміє: не все так погано у нашому домі… Хоча, звичайно, буває різне. І підписання Тристоронньої заяви Президентами України, США і Росії 14 січня 1994 року в Москві про ядерне роззброєння України, і той факт, щодо 1 червня 1996 року всі ядерні заряди (бойові частини) були вивезені до РФ, і неконтрольований процес торгівлі зброєю в Україні, і так звані Харківські угоди, за якими продовжувалось перебування ЧФ в Криму на 25 років, що стало перепоною на шляху України до НАТО.
Вагомим є розділ «Агресія Російської Федерації проти України – кривавий 2014 рік, продовження якої (агресії) триває донині. А тоді – літаки-розвідники ЗС РФ часто порушували повітряний простір України над півостровом Крим, а проросійські організації в АР Крим просували активно свої інтереси.
Мужність українського народу зупинила досить активну фазу збройної агресії Росії. А ще – й допомога світу. То ж продовжуємо творити Україну – про це йдеться у вірші Володимира Матвієнка з розділу «Поезія патріотики»:
Ми — ті, хто творить Україну
В роботі, в творчості, в житті,
Хто в серці лиш одну єдину
Несе її на видноті,
Хто в кожній справі, в кожнім слові
Себе на терен скрізь веде,
Працює чесно і на совість,
Гартує серце молоде!
Справді, прочитавши «Без’ядерний меморандум» Володимира Матвієнка, згадаємо, як Україна йшла до себе, і як вона відчуває себе ще й нині.
Буде жити Україна
Доки живі люди.
Не зламають її волі
Чужинські заблуди!
Так, не зламають нас, українців, – має рацію Володимир Матвієнко, як автор і цих, зокрема, поетичних рядків, вміщених у книжці.
ЗНЦ НАН України і МОН України, член НСЖУ і НСПУ, м. Львів.
1 Володимир Матвієнко «Без’ядерний меморандум». – К.: Наукова думка, 2021.