Хтось вивчає історію за підручниками, а декому щастить вивчати її за знайденими скарбами.
В 2017 р. подружжя Владислав та Софія Горобченки купили землю в передмісті Переяслава і, коли копали траншею під фундамент, побачили несподівану знахідку, скарб давньоруського часу. До скарбу входили: скроневі кільця, намистини, монети-підвіски, лунниці, браслети, персні, накладки до поясу, бляшки-нашивки. Він складається із тридцяти срібних предметів, і є набором жіночих прикрас. Найімовірніше, ці прикраси належали жінці княжого роду, купецького стану чи особі, котра була пов’язана з церквою, позаяк прості люди не могли собі дозволити такі коштовності.
Ймовірно, що прикраси знаходилися у дерев’яній шкатулці, на що вказували незначні рештки трухлої деревини у цьому місці. 2019 р. власники знахідки передали його до музейного зібрання Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».
Тамтешні історики були здивовані, оскільки зазвичай такі знахідки віддають на чорний ринок. «Останні декілька років є тенденція, що такі скарби намагаються якомога більше скупити із Росії. А потім їхні історики присвоюють історичну цінність цих речей: починають писати наукові роботи, що прикраси, монети, печатки були знайдені, скажімо, не під Києвом чи Переяславом, а, наприклад, під Ростовом, Володимиром, у Московській області. Так вони намагаються нашу історію присвоїти собі, — пояснює Владислав Горобченко. — Це було додатковою причиною, чому ми вирішили передати скарб у музей — щоб люди бачили, що це українське надбання».
Подружжя за фахом не історики, втім, цікавляться історією, а віднайдений скарб ще більше мотивував їх до вивчення нашого минулого. Їм вдалося самостійно визначити, що це скарб межі Х—ХІ ст., зрозуміти походження дукачів і висунути ще кілька гіпотез, які історики та археологи згодом підтвердили.
Ця знахідка — унікальний експонат. Зазвичай окремі предмети знаходять часто, але повну колекцію — дуже рідко. «Науковцям відомі три таких скарби в районі Переяслава. І два з них було знайдено в ХІХ ст., тобто ще до революції 1917 року. Частина тих скарбів, що збереглася, тепер знаходиться в Росії. А це перший і поки що єдиний такий скарб, який за часів незалежності України потрапив до музею. Навіть у Києві такого повного зібрання немає», — поділився Владислав Горобченко.
Окрасою колекції виступає широкорога лунниця. Виготовлена із тонкої срібної тисненої платівки. ЇЇ розміри складають: ширина – 2,9 см; висота – 2,0 см; ширина вушка – для підвішування – 1,1 см, висота – 3 см, діаметр отвору – 2 мм. Прикрашено її однобічно, за технологією зерні геометричним орнаментом. У центрі декор складає трикутник вершиною донизу, який заповнений дрібнішими трикутниками з вершинами, спрямованими доверху. По двох сторонах від нього розмічено по шість навкісних подвійних смуг. Уся композиція по периметру оконтурена лінією із зерні. Вушко лунниці утворено шляхом загорнення краю у трубочку, по краях воно укріплене напаяними дужками. Лицьова частина вушка прикрашена ромбовидними фігурами із зерні. Дещо подібні аналогії відомі у скарбах, виявлених поблизу с. Юрковці, Липовецького повіту, Київської губернії у 1864 р., с. Гньодово у 1870 р., Шестовицького могильника.Датується Х – початком ХІ ст.