Крайовий комітет США з визнання Голодомору геноцидом розпочав національну дію з проханням до Ради Пулітцерівської нагороди переглянути свою заяву 2003 року та посмертно відібрати престижну Пулітцерівську премію, надану англо-американському журналісту Вальтеру Дюранті, який впродовж 14 років (1922–1936) очолював московське бюро газети „New York Times“ та свідомо писав у своїх матеріалах неправду про ситуацію в Україні, заперечуючи факт Голодомору і геноциду українського народу.
Про це повідомляється на сторінці Комітету Голодомору США в Фейсбук.
В. Дюранті був кореспондентом газети „New York Times“ у Москві під час жорстокого правління Йосифа Сталіна в СРСР. Він брехав в газеті „New York Times“ про обставини ґеноцидної політики Сталіна. Мета оновленого руху з відкликання нагороди Дюранті полягає у пошуку союзників та координації зусиль, щоб переконати Раду Пулітцерівської нагороди скасувати премію за журналістику 1932 року пропаґандистові В. Дюранті.
„Понад 20 років Рада Пулітцерівської нагороди та „New York Times“ замовчують прохання українців, – заявила Оксана Пясецька, голова підкомітету з відкликання нагороди. – Треба це зло виправити та засудити престижну нагороду за журналістику людині, яка свідомо сприяла приреченню на голод мільйонів українців“. В. Дюранті стверджував, що в Україні не було голоду під час геноциду, відомого як Голодомор, лише визнавав те, що деякі люди голодували. Він був майстром фальшивих новин, які сприймались довірливою та несвідомою європейською та американською громадськістю за правду, адже вважала Дюранті знавцем справ у Радянському Союзі.
Як зазначається, Комітет Голодомору США за відкликання нагороди В. Дюранті розпочав нову акцію весною 2021 року, коли Колеґія Пулітцерівської винагороди збирається та обирає кандидатів на нагородження Пулітцерівськими нагородами за 2021 рік.
Процес відкликання нагороди В. Дюранті, розроблений Марією Квіт-Флин та Зіною Полец-Ґутманіс має метою створення мережі журналістів та освітян, надання їм можливостей публікувати статті та просувати знання про великі перекручення та брехні, вчинені В. Дюранті.
У Комітеті Голодомору США також закликають поширювати в соціальних мережах мемів з решіткою #RevokeDurantyPulitzer. Приклади мемів доступні на мережевій сторінці Комітету Голодомору США за відкликання Дюранті „Duranty revocation tab“: https://ukrainegenocide.com/ duranty-revocation/.
Організатори також просять підписати та просувати всесвітню петицію на „change.org “ про скасування Пулітцерівської нагороди Дюранті. Наразі цю петицію підписали понад 1500 осіб.
Як повідомляється, цей та багато інших поточних проєктів, здійснених Комітетом з питань Голодомору США, допоможуть підвищити рівень обізнаности про Голодомор як геноцид до відзначення 90-ої річниці Голодомору в 2022-2023 роках.
“Наше гасло, за яким ми спільно працюємо над поширенням світової обізнаности про цей нелюдський злочин, є чітким: „Україна пам’ятає – світ визнає!“, – підкреслюють в Комітеті США з питань обізнаности про Голодомор-Ґеноцид.
Нагадаємо, у 1904 р. американський журналіст угорського походження Джозеф Пулітцер пожертвував 2 млн доларів Колумбійському університету м.Нью-Йорка для створення Школи журналістики та премії за кращий твір. Започаткувати їх особисто не встиг – помер у 1911 р. Однак Пулітцерівська премія почала діяти з 1917 р. Кожного першого понеділка травня місяця її вручають переможцям – номінантам в галузі журналістики, літератури, театру, музики. Найпрестижнішою є номінація «За служіння суспільству» (Publiceservice) з врученням золотої медалі та 10 тисяч доларів. Її лауреатами були письменники Е.Хеменгуей, М.Мітчелл, газета «TheNewYorkTimes», відомі журналісти, мистці. Претендентів приваблювала не мізерна за американськими апетитами сума, а престиж лауреата. Так, у 1926, 1933 році, коли кореспондент «New York Times» У.Дюранті особисто брав інтерв’ю у самого Й.Сталіна, подібного розмаїття номінацій («За служіння суспільству», «За висвітлення місцевих новин», «За розкриття національної теми», «За міжнародний репортаж», «За майстерність») ще не було. У 1931 р. У.Дюранті написав кілька хвалебних репортажів про індустріалізацію, про переможну ходу соціалізму. Пулітцерівський комітет, розглянувши подання Дюранті, присудив йому у 1932 р. премію. Вінценосний журналіст з вишуканою «майстерністю» вдався до «служіння» більшовицькому Агітпропу. У своїх статтях до «New York Times» він заперечив історичний факт штучного голоду в Україні, зрадливо видав радянським спецслужбам Г.Джоунза, який у березні 1933 р. повернувся з голодних сіл Харківщини, і необережно розповів про свою поїздку Дюранті. Він не лише зрадив Гарета, але продав за щедрі кремлівські гонорари журналістське сумління, очолив наклепницьку кампанію проти нього. У серпні 1935 р. Г.Джоунз загинув у Манжурії за дивних обставин, адже за кілька день Дюранті писав про загострення радянсько-японських відносин на Далекому Сході. На початку 2000-х рр. громадськість намагалася позбавити Дюранті Пулітцерівської премії, але комітет з її присудження відхилив клопотання.
Довідка
Голодомор – акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.
Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.
Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.
