У місті Козелець, колишньому центрі Київського козацького полку часів Гетьманщини, знаходиться Покорщина – садиба Дараганів (полковника Юхима Дарагана і Віри Розумовської). Архітектурний комплекс збудований в середині XVIII ст. на невисокій терасі правого берега річки Остер.
Про це розповідає видання Чернігівщина.Події і коментарі.
Покорщина вважається єдиною дерев’яною садибою козацько-старшинського типу на лівобережній Україні, що вціліла донині.
Цю садибу було куплено лише з однією метою – аби зустріти невістку та неабияку, а російську імператрицю Єлизавету. І придбала її у 1744 році Наталія Розумиха, мати того самого останнього гетьмана України – Кирила Розумовського. Пізніше садиба була подарована її доньці Вірі (дружині київського полковника Юхима Дарагана).
Що ж стосується назви “Покорщина”, то тут історія підносить нам дві версії. Найвірогіднішою вважається та, що була наведена у книзі «Забутою Україною»: дочка Петра I таємно виходила заміж за людину, що увійшла до історії як граф Розумовський. Але тоді він був сином звичайної шинкарки, яка чекала на ґанку біля свого будинку закінчення церемонії. За давньою традицією невістка після вінчання повинна «підкоритися» матері свого чоловіка. З вікон хат підглядали сусіди, всі хотіли побачити, як царська дочка поклониться простій шинкарці. І вона поклонилася. З тих пір те місце так і називається – Покорщина.
Однак науковці вважають, що назва садиби походить від прізвища полкового писаря Івана Покорського, якому належала земля під маєтністю до 1744 року.
До складу садиби входять: головний будинок, флігель та кам’яниця. Головний будинок садиби збудовано близько середини XVIII ст. Він зазнав неодноразових перебудов, але зберіг риси первісного вигляду. Одноповерховий, дерев’яний, потинькований, з мурованим підвалом, прямокутний у плані. По осі симетрії чолового фасаду — ґанок у вигляді чотириколонного портика тосканського ордера зі спареними колонами, з високим трикутним фронтоном і сегментним “ампірним” вікном у тимпані. Вікна прямокутні, витягнутих пропорцій, облямовані дощаною лиштвою, з віконницями. На кутах — накладні пілястри. Карниз не розкріповано. На причілку, зверненому в бік кам’яниці, є додатковий вхід із двоколонним ґанком.
Всередині будинок неодноразово переплановувався, тож первісне розпланування зараз не простежується. Вірогідно, воно було анфіладним. Будинок опалювався печами та грубами, викладеними поліхромними розмальованими кахлями (вони не збереглися). Перекриття плоскі по дерев’яних балках, підвал перекрито коробовим склепінням. Дах вальмовий по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю.
Головний будинок садиби Дараганів у Покорщині є унікальною пам’яткою садибної дерев’яної архітектури XVIII ст. Кам’яниця Дараганів — мурована господарська будівля, що використовувалась як комора для зберігання цінностей. Збудована одночасно з головним садибним будинком.
До 1980-х років із західного боку головної алеї садиби знаходився флігель. Зведений він був одночасно з останніми спорудами. Будинок зберігався в основному в первісних об’ємах, добудова тамбура з північного боку і оформлення наличників відноситься до пізнішого часу. Будівля дерев’яна, потинькована, одноповерхова, прямокутна в плані, її об’ємно-просторове рішення лаконічне. Планування коридорне, перекриття пласкі, дерев’яні, дах чотирьохскатний з металевою крівлею. Значну роль в художньому вирішенні фасадів грав ритмічний лад віконних отворів, обрамованих дерев’яними наличниками, і дерев’яних пілястр.
Інтер’єр будинку 
На початку алеї, що веде до панського будинку розташовано дерев’яні господарські будівлі: комору (не збереглася) і каретний сарай. Комора являла собою підняту на стояках двозрубну клітку з чотирисхилим дощатим дахом на кроквах. Каретний сарай є однією з найстаріших дерев’яних будівель на Лівобережжі.
Весь комплекс потребує термінової реставрації. Архітектурний комплекс садиби Дараганів у Покорщині є пам’яткою архітектури національного значення з охоронним № 846.
Наприкінці 2009 року Чернігівська обласна рада прийняла рішення про передачу садиби у довгострокову оренду на 49 років генеральному директорові та засновнику приватного музею «Козацькі землі України» Володимиру Недяку. Орендар мав намір створити на базі пам’ятки музейний комплекс «Козацька садиба «Покорщина», реставрувавши її за власний кошт. Однак, через часткову приватизацію частини охоронної зони (1,5 га з трьох) місцевими жителями, які живуть поруч і мають тут гаражі і сараї, від оренди і подальших планів пан Недяк відмовився.
За оцінками на 2017 рік вартість ймовірної реставрації становить 16 мільйонів гривень. В той же час за оцінками експертів, ймовірний термін існування центральної будівлі садиби без реставрації – не більше 5 років. Наразі на реконструкцію «Покорщини» обласна рада виділила 3,8 мільйона гривень з обласного бюджету та заклала ще 12 мільйонів інших коштів. Таке рішення ухвалили на сесії, що відбулася 12 травня 2020 року. Гроші виділятимуть у рамках програми реставрації пам’яток архітектури національного значення на території Чернігівської області на 2020-2022 роки.
Як повідомлялося, на Київщині на древньому фундаменті відновили козацький храм.