Становлення кожного народу немислиме без розвитку його духовної культури, складовою якої є унікальний вид синкретичного сценічного мистецтва, яким є театр. Для українців, розкиданих по світах, він став засобом згуртування українських громад на чужині. Одним із таких центрів української театральної культури поза межами України став Словацький Пряшів, де у листопаді 1945 р. було створено Український народний театр (УНТ).
Першою виставою новоствореного театру стала п’єса М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», що стала у подальшому своєрідною візитівкою практично усіх театральних сезонів. Прем’єра вистави відбулася 2 березня 1946 р. Її режисером був директор-засновник УНТ Іван Гриць-Дуда.
Створення УНТ стало не лише визначальним культурно-історичним явищем у житті потужної української спільноти Східної Словаччини, а й своєрідною національною платформою, що дала можливість українцям зберегти свою ідентичність, історичну пам’ять, віру, мову.
Як свідчать архівні документи, вистави УНТ спочатку мали жанрові ознаки музичної комедії (водевілю) та оперети, згодом репертуар театру доповнився виставами за відомими драматичними творами української та зарубіжної класики. Над постановками вистав працювала велика група режисерів, серед яких були Юрій Шегерій, Варфоломій Баволяр, Йосиф Фельбаба, Іван Іванчо, Микола Гойда та ін.
1951 р. УНТ у Пряшеві оголосив творчий конкурс для молодих талантів, що зростали в українсько-русинських селах. Тож з часом творчий шлях від аматорів-початківців до професіоналів сцени пройшла ціла плеяда акторів УНТ, що виросла і сформувалась разом з театром, серед яких були Ганна Біттнер, Віктор Гайний, Йосиф Корба, Микола Ляш, Ганна Симко, Павло Симко, Варвара Попович, Алена Фабіян та багато інших. Особливим і водночас позитивним явищем в історії УНТ стало те, що значна частина його акторів, стажистів здобувала професійну освіту, гранила свій талант у стінах Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого в тогочасній радянській Україні.
Серед вихованців УНТ, актор театру і кіно, письменник, публіцист, драматург, режисер, громадський діяч Павло Масалик, чий фонд особового походження зберігається в ЦДАЗУ.
У цьому фонді, зокрема, комплекс документів Пряшівського періоду творчості Павла Масалика, що відображають історію УНТ у Пряшеві. У цьому театрі актор створивши понад 100 різножанрових ролей за творами українських та словацьких авторів, класиків світової літератури. Свого часу за матеріалами цього фонду в приміщенні столичного Музею Марії Заньковецької архівом було розгорнуто документальну виставку «Моє життя в житті мого народу»: Творчими дорогами Павла Масалика», яку переглянули сотні містян та гостей столиці України.
Нещодавно фонди ЦДАЗУ поповнилися колекцією документів із Словаччини, переданих донькою одного із режисерів театру Юрія Шергія Ольгою Грицак-Шергій. У ній – матеріали, що висвітлюють титанічну подвижницьку працю Юрія Шергія як режисера УНТ, а також керівника Музично-драматичного ансамблю імені Тараса Шевченка, створеного ним для формування національно-культурної ідентичності українців поза межами їх історичної Батьківщини. Він писав:«Я знав, що в Чехословаччині все, що приходило з «Союзу», називали «руським», «російським». Я собі усвідомив і постановив, що мушу познайомити […] з історією, культурою, мистецтвом українського народу […], навести короткий літопис українського народу, властиво доказати, що український народ і Україна – не Росія».
Олександр Молчанський,
провідний архівіст відділу
використання інформації документів ЦДАЗУ