10-річний посол доброї волі в час “холодної війни”: Візит американки Саманти Сміт до СРСР

У 1982 році у розпал Холодної війни між СРСР і США, коли у Білому домі сидів республіканець Рональд Рейган, а у Кремлі – Юрій Андропов, який нещодавно прийшов до влади, за океаном люди були досить стурбовані питанням – чого чекати від нового лідера СРСР? Тоді 10-річна американка Саманта Сміт з американського штату Мен була так схвильована можливою війною між СРСР і США, що написала листа радянському лідеру Юрію Андропову, запитуючи: «Чому ви хочете завоювати світ чи принаймні нашу країну?». На своє велике здивування, вона отримала детальну відповідь від Андропова, який відповів, що в Радянському Союзі всі хочуть миру, і покликав Саманту переконатися в цьому особисто, написавши: «Запрошую тебе, якщо відпустять батьки, приїхати до нас, найкраще – влітку. Пізнаєш нашу країну, зустрінешся з ровесниками, відвідаєш інтернаціональний табір дітлахів – в «Артеці» на морі».

Крим.Реалії (проєкт Радіо Свобода) розповіли історію візиту Саманти Сміт у дитячий табір «Артек». Враження юної американки і спогади людей, які провели з нею те далеке літо.

Поїздка Саманти в липні 1983 року як «посла доброї волі» до СРСР була медіа-сенсацією, хоча деякі вважали її візит радянським піар-ходом. Влітку 1983 року Саманта Сміт разом із батьками прилетіла до Москви і провела в Союзі два насичених тижні. Екскурсія в Кремль і мавзолей, зустріч із Валентиною Терешковою, палаци, театри, музеї, а між усім цим – три дні в «Артеку».

Після поїздки Саманта Сміт стала невід’ємною частиною ЗМІ, працюючи актрисою і кореспондентом. У 1985 році вона опублікувала книгу «Подорож в Радянський Союз», яка була присвячена «всім дітям Землі»:

«Вони повинні бути впевнені в тому, що на нашій планеті завжди буде мир».

За словами дівчинки, за три дні в «Артеку» вона жодного разу не відчула себе самотньою: «У мене з’явилося багато друзів, серед них були хлопці, які англійської не знали зовсім».

Радянські діти розпитували Саманту про життя в Америці – особливо про одяг і музику. Іноді вечорами вони говорили про війну і мир. Так Саманта дізналася, що майже у кожного, з ким вона познайомилася в «Артеку», у Другій світовій війні загинули родичі. Згодом дівчинка дивувалася – якщо їй вдалося потоваришувати з «артеківцями», то чому не можуть потоваришувати США і СРСР?

«Якщо війна може погубити все, найголовніше – не воювати. Так я вважаю», – говорила вона.

Останній день Самани Сміт в «Артеку» припав на закінчення чергової зміни. Хода, танці, маскарад і феєрверки – дівчинка згадувала це словами «грандіозне видовище» і дивувалася тому, що свято змусило танцювати навіть її батьків.

Згодом Джейн Сміт розповідала, що поїздка в СРСР змінила її дочку – дівчинка подорослішала за одне літо.

Саманта ж вважала, що найголовнішим висновком з її подорожі стало розуміння того, що люди в світі не чужі, а схожі на сусідів. Свою книгу вона закінчувала наступними словами: «Іноді я все ще хвилююсь, що наступний день стане останнім на Землі. Але оскільки все більше людей думають про світові проблеми, я сподіваюся, що скоро ми знайдемо шлях до миру в усьому світі. Можливо, хтось покаже нам шлях».

25 серпня того ж року, 35 років тому, Саманта загинула у віці 13 років разом зі своїм батьком і шістьма іншими пасажирами в авіакатастрофі в Оберні, штат Мен, США. Катастрофу визнали нещасним випадком, головним чином через погану погоду і недосвідченість екіпажу.

Через рік після загибелі Саманти, 1986-го, в «Артеку» з’явилася алея її імені. В Ялті тим часом почав курсувати прогулянковий теплохід «Саманта Сміт». Щоправда, за останні роки він потрапляв у нерадісні новини: спочатку теплохід горів, а потім у російському підприємстві «Кримські морські порти» вирішили продати судно через непотрібність

Як повідомлялося, колишній одесит розповів про свій досвід емігранта у книзі «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку й навколишній Канаді».

Схожі публікації

Залишити коментар