Дев’ять років тому ми втратили одну з найвідоміших діячок української діаспори в Німеччині Анну-Галю Горбач (2 березня 1924 – 17 червня 2011). Ця непересічна людина була докторкою філософії, літературознавицем, перекладачкою української літератури німецькою мовою, громадською й політичною діячкою.
Анна народилася у підкарпатському селі Бродина на Південній Буковині. З 1940 р. мешкала в Німеччині, де здобула освіту. З молодих років вона стала громадською діячкою – брала активну участь в роботі німецької секції, у 1960-80-х рр. активно інформувала світову громадськість про політичні репресії в Україні.
Пані Галя, як її називали в українській громаді Німеччини, була співорганізаторкою протестних кампаній на захист В.Стуса, І.Світличного, М.Горбаля, В.Чорновола та інших українських в’язнів сумління, листувалася із ними.
На особливу увагу заслуговує її внесок у популяризацію української літератури у Німеччині. Вона – авторка праць:
«Епічні стилістичні засоби козацьких дум»,
«Ольга Кобилянська і німецька культура»,
«Українські карпатські казки».
Крім того, вона переклала німецькою мовою й видала твори багатьох українських класиків М.Коцюбинського, Г.Хоткевича, В. Стуса, Є.Сверстюка, В. Марченка, І. Калинця, В. Шевчука, Ю.Андруховича та ін. Загалом здійснила близько 50 перекладів.
Саме Горбач упорядкувала й видала німецькою 6 антологій української прози: «Синій листопад», «Криниця для спраглих» та української новелістики про Чорнобиль.
Вона була ініціаторкою серії німецькомовних перекладів «Самвидав України», авторкою статтей в німецьких та українських виданнях про українсько-німецькі та українсько-румунські літературні взаємини.
У 1995 році разом із своїм чоловіком, мовознавцем-славістом, колишнім політв’язнем Олексою Горбачем заснувала видавництво «Бродина» (Brodina Verlag), яке видавало у Німеччині твори українських письменників.
Подружжя Горбачів домоглося створення єдиної у Німеччині спеціалізованої кафедри україністики у Грайфсвальдському університеті.
Також Анна-Галя Горбач була членкинею Національної спілки письменників України(1993) та Наукового товариства ім.Шевченка в Європі, лауреаткою премій ім. І.Франка (1994), ім.Василя Стуса (1993), «Тріумф» (2001), ім. Олени Теліги (2009), Пантелеймона Куліша (2019).