В 1947 році, спецслужби СССР створили спеціальну методичку по боротьбі з українською новою та старою еміграцією.
Про це повідомив активіст, політолог Станіслав Федорчук. Він зазначає, що чимало методів з зазначених у цій методичці і досі є актуальними.
На цей перелік Станіслав Федорчук натрапив у вишкільних матеріалах бандерівської ЗЧ ОУН від 1958 року.
Завдання номер 1 для органів радбезпеки, це підтримка релігійних та матеріальних розбіжностей між українцями, які мешкали в регіонах, які перебували під різною владою – Польщі, Румунії, Угорщини, СССР.
Спецслужбам окупантів треба було довести нашу різність аби сіяти розбрат.
Другим завданням було створити умови для загострення ворожнечі між “східняками” та “західняками”, а також зробити все для протистояння “старої” та “нової” хвилі української еміграції.
Відповідно, коли Ви бачите це протиставлення, Ви твердо можете впізнати почерк “авторів”.
Третім завданням спецслужб СССР проти української еміграції було внесення максимальної ворожнечі між усіма політичними та громадськими групами, яке мало прийти не тільки в періодичні видання, газети та журнали, а стати справжньою боротьбою не на життя, а на смерть.
Так російські окупанти забирали сили від боротьби проти них та скеровували українців на взаємопоборювання. Відповідно, боротьба проти комуністичного тоталітаризму та його уособлення у вигляді Кремля, російських окупантів мала бути підмінена на внутрішню боротьбу між українцями.
Надважливим завданням спецслужб СССР була також боротьба проти української культури в еміграції. Знаючи про те, скільки українських талановитих митців, письмеників, скульпторів, архітекторів, музикантів вирішили втекти з-під червоної Росії, вони оголосили похід проти них.
Інструментом боротьби проти української культури в еміграції було обрано залучення бездарних представників культури, в основному аполітичного спрямування аби з одного боку, завантажити редакції низькоякісним матеріалом, а з другого – стимулювати пацифізм.
Радянським спецслужбам було вкрай важливо аби українські митці не розповідали про пекло, влаштоване російськими окупантами. Про історичну правду про репресії та Голодомору. Автобіографічну повість Ольги Мак, яка була продана видавництву для публікації англійською було знищено.
Пізніше, вже в 1970-х роках, спецслужби СССР намагалися навіть публікувати сфальшовані спогади Данила Шумука “За Східним обрієм”, намагаючись переконати директора видавництва “Смолоскип” в Балтиморі у автентичності тексту. Однак, Осип Зінкевич вже мав справжній текст і відмовив.
Ба більше, вже згадувана Ольга Мак подавалася українською діаспорою на здобуття Нобелівської премії з літератури, подавши її роман “Чудасій” про роки сталінських репресій в Україні. Комісія не прийняла до розгляду твір, зазначивши, що він надто “антиросійський” (!).
Радянські спецслужби отримали розпорядження поширювати в місцевій європейській пресі повідомлення про абсолютну культурну нікчемність українців, поширення інформації про злодійство, пияцтво та спекуляцію дефіцитними товарами.
Агентам радили підтримувати розкрадачів гуманітарки.
Надважливим завданням було створення сварок між католицькою та православною церквою на еміграції, насамперед для того аби потенційні країни подальшої еміграції та іноземні діячі, які підтримують українців були скомпрометовані.
Українці мали поставати розділеною спільнотою.
Для того аби уряди інших країн не бачили в українських емігрантах добру робочу силу, рекомендувалося сприяти виїзду насамперед хворих, немічних людей, українців з залежностями. А серед українців, які прагнуть їхати агенти мали ширити чутки про пекельні умови праці на чужині.
Комуністичні агенти мали шукати в таборах українських переселенців бухгалтерів, складських працівників та адміністрацію, готових займатися нелегальним продажем гуманітарки від США та союзників.
Засобами стимуляції були гроші, алкоголь та речі.
Важливим завданням спецслужб СССР проти українських емігрантів було також створення ворожнечі між населенням таборів переміщених осіб та адміністрацією. Прямо рекомендувалося шукати найбільш непридатних до менеджменту та управління осіб для призначення на посади.
Окремим завданням комуністичних окупантів було поширення атмосфери повного розпачу, безнадії та безпросвітності майбутнього серед українських емігрантів.
Тому мусимо пильнувати свої емоційні стани, незалежно від того, де ми є. Зневіра поганий союзник.
Цікавою була методичка щодо відносин між українською еміграцією та військовою поліцією союзників в Австрії та Німеччині. Агенти СССР мали постійно вказувати, що джерелом злочинності є українські емігранти. Важливо було добитися фізичного протистояння з військовою поліцією.
Ну і найголовніше – зробити все аби видання української еміграції на чужині, як газети, так і журнали були цілком скомпрометовані та займалися виключно міжгруповою та міжпартійною боротьбою.
Окупантам важило аби навіть на чужині українці не мали довіри один до одного.
Цей довгий тред про радспецслужби та боротьбу проти української еміграції і про нашу сучасність – саме такі задачі наразі намагається реалізувати російська пропаганда та спецслужби проти українців в усьому світі.
Спробував докласти зусиль аби ми не танцювали на старих граблях, – зазначає Станіслав Федорчук.
Нагадаємо, з деякими методичками КГБ можна познайомитися на сайті Електронного архіву українського визвольного руху тут