Сьогодні річниця початку масових розстрілів у Бабиному Яру.
79 років тому на стовпах та парканах міста з’явились ультимативні оголошення. Нацисти наказали усім євреям зібратися 29 вересня, о восьмій ранку, неподалік найглибшого у місті урочища. Люди пішли з надією, що їх просто вивезуть подалі від війни. Натомість за два дні нацисти розстріляли майже 34 тисяч невинних. З 29 вересня 1941 року перші п’ять днів тут розстрілювали лише єврейське населення Києва, потім — ромів, караїмів, українських націоналістів, військовополонених та священиків. В основному це були жінки, діти та люди похилого віку.
Історики зазначають, що це був конвеєр. Людей, які кричали від жаху, вбивали пострілами в потилицю кілька годин поспіль. Керували вбивствами “ескадрони смерті”. Сприяння німцям надавали місцеві колабораціоністи.
Бабин Яр був обраний німецьким командуванням через наявність там ровів і ярів. Це полегшувало завдання катам: їм не довелося рити глибокі могили для тисяч трупів. Крім того, місце було досить віддалене від центру міста: там легко було сховатися від допитливих, та й пострілів було не чутно.
Наймолодшій жертві трагедії було всього три дні: дитина народилася 26 вересня, а вже 29 розділила трагічну долю своїх батьків. Найстаршій жертві, що знайшла свій спочинок на дні урочища, було 103 роки.
У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.
Як зазначає історик Тімоті Снайдер, Бабин Яр став для керівництва “третього рейху” своєрідною демонстрацією того, на що в принципі здатні німці: вони були здатні за два дні фактично повністю знищити єврейське населення великого європейського міста. “Масові вбивства євреїв почалися не в газових камерах Освенцима. Вже на момент проведення Ванзейської конференції 1942 року, де обговорювалися шляхи “остаточного вирішення єврейського питання”, було розстріляно як мінімум пів мільйона євреїв”, – каже Вольфґанґ Бенц.
…Коли наприкінці літа 1943 року стало зрозумілим, що невдовзі окупанти будуть вимушені залишати Київ, вони вирішили прибрати сліди своїх злочинів і руками військовополонених з Сирецького концтабору провели акцію зі спалення тіл убитих. Під пильним наглядом нацистів і місцевих поліцаїв в’язні табору розкопували схили яру, витягали тіла і складали їх на спеціальних помостах з металевих рейок і кам’яних плит, принесених із сусіднього єврейського кладовища. Потім ці моторошні штабелі обливали бензином і спалювали.
До музею Голодомору повернули раніше пошкоджену вандалами скульптуру «Гірка пам’ять дитинства»
Проте гітлерівцям не вдалося повністю знищити сліди своїх злодіянь. Небагатьом приреченим на смерть таки пощастило вирватися з яру (з Бабиного Яру врятувалося лише 29 людей). Серед врятованих була й тридцятирічна актриса лялькового театру Діна Миронівна Пронічева (Діна Миронівна Вассерман (1911-1977). Вона на власні очі бачила майже всі подробиці масового вбивства. Ось уривок з її свідчення:
Он-лайн свідчення очевидців Бабиного Яру …
“Перед очима моїми людей роздягали, били, вони істерично сміялися, мабуть, божеволіли, ставали за кілька хвилин сивими. Немовлят виривали в матерів і кидали вгору через якусь піщану стіну, усіх голих шикували по дві-три людини та вели на якесь узвишшя до піщаної стіни, у якій були прорізи. Туди люди входили й не поверталися”.
Monument to “Children, who was shot in Babi Yar”. 2001
Сьогодні більшість українців дуже мало знає про трагедію в Бабиному Яру.
Мабуть, молодому поколінню українців сприймати цю трагедію як свою важко. Це вже правнуки тих людей. Але про це потрібно пам’ятати. Люди повинні знати, що була така трагедія.
Тож, закликаємо українців з усього світу вшанувати пам’ять загиблих у тій страшній трагедії!
БАБИН ЯР
Життя та смерть – вони такі близькі між собою.
Де істина, а де брехня з часом дізнаємось з тобою.
Ніхто не знав яким останній крок буде,
Коли у Бабин Яр ішли на смерть невинні люди.
Фашисти їм сказали, що до щастя вони йдуть,
І брати цінні речі заставляли,
Насправді ж у безодню вів цей темний путь,
Їх потім так безжально розстріляли.
Ми будем пам’ятати ту лиху годину.
В очах лиш страх, на серці жах,
Як уявляю цю картину…
Там не жаліли ні старого, ні дитину,
Людей вели, на вірну смерть вели,
І намагалась врятувати мати немовля.
Від тих подій, що в Бабинім Яру були
Здригнулась аж до неба вся Земля!