У Києві 14 червня 1919 року, о першій годині ночі, пострілом у потилицю було вбито геніального Олександра Мурашка.
Про це нагадує газета Україна молода.
43-річний художник був убитий пострілом в потилицю, коли з дружиною повертався пізно ввечері додому на Лук’янівці. Тодішня преса писала, що «був пограбований і забитий бандитами». Але пострілом у потилицю в ті часи вбивали тільки працівники ЧК і тільки “ворогів народу”.
Олександр мріяв перетворити Київ на великий художній центр, яким того часу були Мюнхен та Париж, відкрити Академію мистецтв. Він учив малювати інших – спершу викладав у Київському художньому училищі, згодом відкрив власну студію мистецтв.
У 1917 році пан Мурашко був одним із найактивніших організаторів відкриття Української Академії образотворчого мистецтва. Він був викладачем, а також працював в Художній Раді при Народному Комісаріаті освіти.
“Його називали першим українським європейцем, Сєровим і Кустодієвим України. Але він був Мурашком. Українським художником, який наважився на рівних змагатися з художниками Європи й малярами Росії, і академістами, і передвижниками. Він з ними дружив, учився в них, але залишався самим собою – Олександром Мурашком. Неповторним, найталановитішим живописцем. Майстром фарб. Майстром кольору. Неперевершеним українським портретистом”, – так про художника пише у своїй книзі Елеонора Блажко.
На випускний іспит Олександр Мурашко підготував фундаментальне полотно – “Похорон кошового”. За цю роботу він отримав найвищу відзнаку – Велику золоту медаль. Це дозволило молодому художнику коштом академії вдосконалювати свої вміння за кордоном. Німеччина, Італія, Франція – найкращі студії відчинили свої двері перед українцем.
Після смерті талановитого художника усі зібралися на найбільшу виставку його робіт, ініційовану Федором Ернстом.
Вічна пам’ять цьому талановитому чоловіку, який понад століття тому вписав українське мистецтво в один ряд з західноєвропейським.