Ігор-Орест Данилович Богачевський – професор Нью-Йоркського університету, автор понад 100 наукових праць із астронавтики і ядерної фізики, котрий вперше виконав математичне моделювання ядерних ракетних двигунів і сприяв всесвітньому розвитку телефонних мереж.
Його блискуча кар’єра стала взірцевою для багатьох американських підлітків. Утім, його велич вклалася в іменну математичну «формулу Богачевського», яка, створена цим українцем, дозволила американським винахідникам і конструкторам розрахувати повернення спускного модуля на орбітальну станцію «Аполлон-11» з поверхні супутника Землі, а потім – і зворотний шлях із Місяця на Землю. Без його особистого внеску сам політ американських астронавтів на Місяць, а головне – подальше їхнє повернення додому, були неможливими навіть теоретично.
Про видатного українця пише АrmyІnform.
Видатний математик, винахідник і конструктор Ігор-Орест Данилович Богачевський народився 7 вересня 1928 року у повітовому містечку Сокаль Львівського воєводства, що тоді входило до складу Польщі (тепер – Львівська область).
Його родина сповна пережила жахи Другої світової війни. Батько, Данило Богачевський, адвокат, намагавсярятувати дітей, тому вони постійно переїжджали. У 1944 роціродина опинилась в Австрії,однак, побоюючись вторгнення радянських військ, Богачевські вирушили до Німеччини.
Молодша сестра Ігора-Ореста Марта опинилась у німецькому трудовому таборі, самого ж 15-річного Ігоря та другу сестру Марію – гітлерівці забрали на роботи в авіаційно-ремонтних майстернях. Майже півтора року родина була розірвана. Лише завдяки працівникам Червоного Хреста та програмі допомоги і реабілітації ООН Ігор-Орест і Марія повернулися до батьків.
1948-го року Богачевські прибули до Нью-Йорку. Нові українські емігранти швидко збагнули, як важко пустити коріння за океаном. Голова родини Данило Сильвестрович, якому на той час було близько 60 років, пішов «возити трупи» (знайшлося місце у ритуальній конторі), мати, яка мріяла стати письменницею, пішла швачкою на фабрику. Ігор-Орест працював там, де знаходилося місце.
У 1951-1953 роках він служив в американській армії. Так само як його батько у 1918-1921 роках, котрий у лавах Української Галицької Армії (УГА) боронив нову ЗУНР,– воював у Північній Кореї з комуністами. Ігор Богачевський служив у підрозділі радіозв’язку, тому прекрасно розумів, кому і які саме накази віддавали російські військові. Неодноразово він надавав командуванню факти, що у тім кровопролитті саме радянська армія була безпосереднім учасником конфлікту.
Після армії перед Ігорем-Орестом знову постав вибір, чим займатися у майбутньому. Як завжди у подібних випадках важливу роль відіграла доля. Молодий Богачевський познайомився з фізиком Михайлом Петришиним, добре відомим у наукових колах Сполучених Штатів конструктором космічних кораблів. Після цієї зустрічі юнака повністю захопили технічні ідеї створення нових зразків ракетної техніки.
У 1956–1960 рр. студіював у Курантівському інституті математичних наук Нью-Йоркського університету. Студент не просто закінчив курс та отримав ступінь кандидата наук із математики. Далі його кар’єра розвивалася стрімко. У 1963-1966 роках йому запропонували посаду інженера-дослідника Корнельського університету в Ітаці, штат Нью-Йорк, де він зробив низку відкриттів у галузі математики та фізики.
Ігор-Орест Богачевський долучається до американської місячної програми НАСА – «Аполло». Не мине і п’яти років, як в рамках цього масштабного плану саме його улюблена пісня «Забери мене на Місяць» стане першою мелодією, зіграною у космосі, коли 19 травня 1969 р. місія «Аполлон-10» за 130 хвилин облетіла навколо Місяця і вмикала шлягер на орбіті.
Політ американців на Місяць відбувся саме завдяки формулам і математичним відкриттям Ігоря-Ореста Богачевського. Цей проєктвін втілив у життя, взявши на озброєння ідеї та попередні розрахунки ще одного видатного українця, основоположника сучасної космонавтики, полтавця Юрія Васильовича Кондратюка.
Як повідомлялося, у Харкові виготовили унікальний агрегат для міжнародного космічного супутника.