Теребовля – одне з найстаріших міст на західноукраїнських землях. Свою назву, за однією з версій, місто отримало від давньоруського слова «теребити», що означає розчищати, викорчовувати. Перша писемна згадка про Теребовлю зустрічається в Іпатіївському літописі під 1097 роком, але на той час це вже було зорганізоване і добре укріплене місто, а водночас і столиця Теребовлянського князівства.
Про видатну пам’ятку історії та архітектури для газети День розповіла Тетяна Думська, молодша наукова співробітниця Національного заповідника «Замки Тернопілля».
Історія міста тісно пов’язана з твердинею, що височить на Замковій горі. Перший замок тут виник ще в ХІ столітті за правління князя Василька Теребовлянського. Він був дерев’яним і обгородженим частоколом. Захищали підступи до князівського замку водні укріплення, а також земляні вали та рови, залишки яких збереглися до наших днів. Побудований князем Васильком замок, вірогідно, остаточно був зруйнований ордами хана Батия в 1241 році.
У 1360 році польський король Казимир Великий на місці княжого замку зводить новий, мурований. Унаслідок частих набігів турків і татар на початку XVI століття Теребовлянський замок був зруйнований і став непридатним для оборони. Тому виникла гостра необхідність у будівництві нової фортеці.
1534 року, за правління коронного гетьмана Яна Тарнавського, зусиллями каштеляна краківського і теребовлянського старости Андрея Тенчинського в кількамісячний термін великим коштом замок було реконструйовано.
У 1594 році Теребовлянським замком заволодів Северин Наливайко, ватажок козацько-селянського повстання 1594 -1596 роках. Він захопив значну здобич і покинув місто, але замок не пошкодив.
Упродовж 1605 – 1625 років Теребовля і фортеця пережили 15 татарських нападів. Зазнавши значних руйнувань, замок втратив свою оборонну міць. Для забезпечення краю від посягань ворогів виникла потреба в будівництві нової, більш могутньої, фортеці.
До будівництва замку 1631 року приступив староста Олександр Балабан. На спорудження замку було витрачено 9000 золотих. Він мав три вежі, що сполучались високими стінами. Стіни і башти забезпечені бійницями для ведення вогню з гармат і рушниць. В’їзд до фортеці розташовувався в східній стіні і мав вигляд арки. Важкодоступна брама була на висоті трьох метрів. В’їзд охоронявся східною вежею, частина бійниць якої спрямована сюди.
У 1648 році козаки гетьмана Богдана Хмельницького здобули замок. Та вже 1650 року він витримав 10-денну облогу козаків, а 1651 року – дев’ять тижнів облоги. Ще раз під мури Теребовлянського замку приходили козаки Б.Хмельницького разом із союзними російськими військами 1655 року. В 1672 році, після тривалої турецької облоги, він капітулював.
Оповита романтикою та сповнена героїзму оборона Теребовлі 1675 року. Саме тоді місто опинилося в центрі польсько-турецької війни. Після здобуття турками Кам’янця-Подільського Теребовля стала найміцнішою твердинею та прикордонним містом, тому 1674 року під час приготувань до чергової війни з турками на сеймі було вирішено надіслати в Теребовлю залогу. Комендантом тієї залоги став Ян Самуель Хшановський.
У 1675 році турецька армія під командуванням Ібрагіма Шишмана вторглася на територію України. Після того, як були здобуті Могилів, Збараж, Підгайці, 19 вересня 10 000 турецьке військо прибуло в Теребовлю. На той час залога замку складалася з 80 солдатів, 200 міщан і кількох місцевих шляхтичів… Турки розпочали регулярний обстріл замку, робили підкопи і закладали міни.
Безперервні обстріли, закінчення боєприпасів та продовольства призвели до змови. На таємній військовій нараді було прийнято рішення про здачу замку. Але жінки під проводом дружини коменданта Анни Дороти Хшановської викрили змову і висловили свою рішучість битися до останку. Ця безстрашна і дуже хоробра жінка, озброєна двома ножами, стала перед чоловіком і погрожувала йому, що вб’є його, а потім вб’є себе, якщо він капітулює перед загарбниками.
Енергійна Анна Дорота не лише відсторонила капітулянтів (закривши їх у підвалі), а й очолила збройні вилазки проти турків. Однак сили обложених танули. Турки чотири рази штурмували фортецю. Під час облоги вбили 48 драгунів із залоги Хшановського та чимало міщан, була велика кількість поранених. І в цей час надійшла рятівна допомога. Король Ян Собеський зібравши значні сили рушив до Теребовлі. Довідавшись про це, турки замість чергового наступу зняли облогу і відступили. Місто було врятоване.
Оборона Теребовлі належить до видатних подій не лише української, а й європейської історії. Орієнтовно 300 солдатів мужньо чинили опір переважаючим ворожим силам. Турки, втративши приблизно дві тисячі війська, не досягнули мети, та змушені були відступити.
Завдяки мужньому вчинку тендітної жінки замок і місто було врятовано, тому народ дав їй нове ім’я – Софія, що означає мудрість, бо лише мужність і мудрість Хшановської врятували Теребовлю.
Прибувши до Теребовлі, король Ян III Собеський привітав переможців. Подружжя Хшановських стало відомим по всій країні. Сейм 1676 року постановив утримувати Теребовлянський замок у найкращому стані. Тоді місто було звільнене від усіх державних податків на десять років.
Оборона Теребовлянського замку 1675 року невдовзі стала легендою, в якій головну роль відіграла Хшановська, ставши символом справжньої патріотки… Зважаючи на велику популярність історії оборони Теребовлі, жителі міста вирішили свою героїню відзначити пам’ятником. Їх у історії Теребовлі було кілька… 11 листопада 1900 року за замком було відкрито пам’ятник Хшановській, виконаний місцевим різьбярем Яном Бохенеком. У 1925 році з невеликими змінами пам’ятник законсервували. Цей пам’ятник проіснував до Другої світової війни, коли був знищений. У 1982 році відновлено пагорб, де стояла скульптура Софії Хшановської. На ньому встановлено пам’ятник у вигляді символічної чаші.
Що ж стосується історії замку, то напади турків і татар продовжувались і надалі. 1687 і 1688 роки стали для Теребовлянського замку фатальними. А після повернення Польщею в 1699 році Кам`янця-Подільського, Теребовлянський замок втратив своє стратегічне значення. Його ще час від часу ремонтували, але лише для того, щоб утримувати в ньому міську і земську канцелярії.
Наприкінці 1920-х – на початку 30-х років з ініціативи комісара міста Сильвестра Комісевича і бургомістра Казимира Міссони на замку були проведені реставраційні роботи. Головну вежу розчищено і в ній відкрито корчму, розчищено також колодязь. Учні теребовлянської гімназії влаштували на фортеці театр просто неба. Навесні і влітку на Замковій горі відбувалися українські фестини.
Після Другої світової війни замок перебував у запустінні. Новий етап у його історії розпочався в ХХІ столітті, коли 2008 року замок ввійшов до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля». За цей час пам’ятка змінила не лише свій зовнішній та внутрішній вигляд, а й призначення. Тепер Теребовлянський замок – це місце культурного відпочинку, туристичний осередок, що приваблює численних відвідувачів.
Національний заповідник «Замки Тернопілля» в своїй діяльності прагне не лише своїми силами зберегти та відновити культурно-історичні надбання нашого народу, а й залучити до цього якомога більше людей. У серпні 2010 року на Теребовлянщині з робочим візитом перебував бургомістр польського міста Клодзька Богуслав Пшитма, і, відвідавши Теребовлянський замок, він виявив зацікавленість подіями славетної оборони 1675 року і висловив бажання докластись до відновлення пам`ятника Софії Хшановської.
7 липня 2012 року на Замковій горі відбулося урочисте відкриття пам’ятника відважній героїні. Скульптура виготовлена з сірого теребовлянського пісковика, вона повторює пам’ятник місцевого скульптора Яна Бохенека, що на початку ХХ століття стояв за замком.
На сьогодні Теребовлянський замок, що є носієм історичної епохи та символом міста, є тим об’єктом, що вабить туристів до Теребовлі. Популярність та привабливість Теребовлянського замку зростає, а створення на його базі Теребовлянського відділу заповідника дозволило не лише продемонструвати шанобливе державницьке ставлення до національного багатства, а й зберегти для прийдешніх поколінь яскравий об’єкт культурно-історичної спадщини та популяризувати пам’ятку.
Як повідомлялося, в Україні працюють над створенням державного ландшафтно-паркового музею Історії українського війська.