Виставку про дружину сіамського принца Катерину Десницьку, яка була родом з Великої Волині, презентували в Рівненському обласному музеї.
Про це розповіла упорядниця виставки Алла Українець, передає Суспільне.
Дівчинка Катерина з’явилася на світ 27 квітня (9 травня) 1886 року в Луцьку, в родині голови окружного суду, дійсного статського радника – згідно з Табелем про ранги, цивільного чину чиновника 4-го класу, що відповідав генерал-майору армії і контр-адміралу флоту. Це одразу дарувало право на спадкове дворянство і гарантувало титулуватися “Ваше превосходительство”. В їхній родині паралельно до української та російської лунали італійська й французька мови.
Батько Іван Степанович Десницький помер, коли дівчинці виповнилося два рочки. На руках вдови залишилося дванадцятеро дітей: четверо малят від її першого шлюбу із братом відомого італійського композитора Джузеппе Верді (Giuseppe Verdi; 1813-1901), шестеро – від першого шлюбу покійного чоловіка, та двійко спільних: старший син Іванко і дочка Катруся. Вдова Марія Михайлівна Хижнякова продала всі маєтки та перебралася з малечею до Києва, де старших пасинків віддала до Київського університету, а молодших – до гімназій. У 1898-1904 рр. Катерина Десницька відвідувала першу в Російській імперії жіночу гімназію Києво-Фундуклеївську.
Узимку 1903 р. від онкозахворювання померла її мати Марія Михайлівна. Закінчивши гімназію у 1904 р. Катерина вирушила до Санкт-Петербурга, де в Імператорському університеті уже на той час навчався улюблений брат Іван Десницький. Оселилася дівчина у своєї хрещеної, генеральші Надії Дмитрової.
Улітку 1897 р. під червоним королівським прапором із зображенням Білого Слона, із офіційним діловим візитом, п’ятий король Сіаму (від 1932 р. – Таїланд) Рама V (також Чулалонґкорн; 1853-1910) відвідав Європу. У Санкт-Петербурзі монарх із династії Чакрі зустрівся з імператором Миколою ІІ та встановив дипломатичні відносини між двома країнами.
Попри те, що дітей у короля Сіаму було 77: тридцять три сини і сорок чотири дочки, а спадковими принцами, народженими трьома старшими дружинами-королевами значилися п’ятнадцять синів, Рама V спинив вибір на 15-річному Чакрабоні (กรพงษ์ภูวนาถ; Чакрабонґсе Бхуванадх; 1883-1920), котрий на честь однієї з древніх столиць королівства Сіам (Мианґ-Таї) носив наслідний титул Пхітсанулок.
За словами Алли Українець Катерина Десницька за фахом була медсестрою та рятувала тайців під час епідемії чуми.
“Вона була учасницею російсько-польської війни 1904-1905 років, одна з чотирьох жінок в царській Росії нагороджена чотирма нагородами”, – додала наукова співробітниця.
Кажуть, що коли вона зустріла принца Сіаму Чакрабонґсе, той здивувався її вроді й запитав: “Якщо ви така красуня, чому у вас досі немає власного слона?”
Але були великі перешкоди щодо одруження. Принц сповідував буддизм — Катерина була православною. У січні 1906р. Чакрабонґсе закінчив Академію генштабу. Разом із Катериною поїхав поїздом до Одеси, а звідти пароплавом — до Стамбула. Молодята таємно обвінчалися в грецькій церкві Святої Трійці в районі Пера. Катерина отримала титул графині Пхітсанулок. Молодята провели медовий місяць у Єгипті.
За ритуалом, принц не міг з’явитися в столиці Сіаму з невідомою жінкою, ще й до того ж європейкою. Тому залишив Десницьку в Сінгапурі, у вірних людей. Король подарував принцу щойно збудований палац Парускаван. Принц перевіз туди Катерину.
Сіамська королівська родина сприйняла цей шлюб як мезальянс, і Десницьку при дворі не прийняли. Ситуація не змінилася навіть із народженням у Катерини королівського онука Чули (28 березня 1908).
Влітку 1911 подружжя відвідало Київ. Згодом сіамська принцеса приїжджала й до сестри у Здолбунів.
Проблеми в сімейному житті з’явилися, коли 1918 року Чакрабонґсе закохався в принцесу Чаваліт, дочку принца Роді, свого далекого родича. Катерина важко це переживала, адже в королівській родині Сіаму практикували багатожонство, і чоловік просив її змиритися із суперницею. Але вона вимагала розлучення. Відмовилася від великих аліментів, згодилася лише на 1200 фунтів річних.
Подружжя розлучилося. Їхній син Чула Чакрабонс залишився у Сіамі, бо був сином спадкоємця престолу, а Катерина Десницька влітку 1919 р. виїхала до свого брата-дипломата в Шанхай. У Китаї стала до праці в Червоному Хресті.
Король заборонив Чакрабонові одружуватися з Чаваліт, бо вона була його племінницею. Пара жила в цивільному шлюбі. Невдовзі принц застудився, катаючись на яхті. 11 червня 1920 року Чакрабонґсе помер від запалення легень. Катерина приїхала ховати його. Небіжчик заповів майно лише синові й Чаваліт. Проте король наказав розділити статки на трьох.
Катерина придбала в Шанхаї будинок. Одним із її квартирантів був американський електрик Ґарі Клінтон. Невдовзі вони побралися. Син Катерини Чула навчався в приватній школі у Великій Британії, закінчив Кембриджський університет, став істориком. Він не вибачив матері того, що вона покинула батька.
Через японсько-китайські воєнні дії у 1930-х рр. Катерина і Ґарі переїхали до міста Портленд (США). Невдовзі вони розлучилися. Після закінчення Другої світової війни Катерина переїхала до Франції. Оселилася біля Парижа, де мешкала вдова її брата Івана з дітьми. Померла Десницька від серцевого нападу 3 січня 1960 у віці 73 років.
В експозиції представили архів родини Десницької, яка згодом жила у Клевані і Новоставі Рівненського району.
На відкриття до музею приїхали делегації зі Здолбунова та Клевані. Вони попросили згодом привезти й до них цю виставку. Документи планують надіслати дипломатам з Таїланду, аби там також знали про походження графині.
Варто зазначити, що чоловік сестри принцеси Іван Оболонський був засновником найбільшого на Волині Пластового Куреня. Йому теж присвячена частина виставки.
Про сіамську принцесу також раніше зняли кілька документальних фільмів та поставили балет.
Раніше ми розповідали про історію української діаспори у Франції, зокрема, королеву Анну Ярославну – прабабцю 30 французьких королів.