Прем’єр-міністр Канади Джон Діфенбейкер урочисто відкрив пам’ятник Тарасу Шевченку у місті Вінніпег, провінції Манітоба 9 липня 1961-го.
Пам’ятник розташований на площі перед парламентом провінції Манітоба. Постать поета, який сидить на камені, тримаючи на колінах розгорнуту книжку, встановлена на гранітному постаменті кубічної форми, на ньому трохи нижче від постаті по периметру розміщено барельєфи (бронза), що відтворюють сцени з поезій Шевченка. Пам’ятник виконано в реалістичній манері, основні акценти зроблено на портретній характеристиці митця з зосередженим поглядом.
Скульптуру створили нью-йоркський художник Ендрю Дараган і вінніпезький скульптор Роман Ковала. Вона коштувала $150 тис.
“Вінніпег замаяний українськими прапорами”, – описує діаспорна газета “Свобода” відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку на площі Парламенту у Вінніпегу 9 липня 1961 року. На той час у Канаді проживали майже півмільйона українців.
Урочистості розпочалися з богослужіння в греко-католицькому храмі. Далі колона рушила на площу. Комітет українців Канади закупив для маніфестації дві сотні синьо-жовтих прапорів. Фігура поета була закрита прапорами Канади та України.
Голова провінції Манітоба Дюфферайн Роблін процитував слова Шевченка “Учітеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, свого не цурайтесь”. І пообіцяв: відтепер українську мову вивчатимуть у місцевих середніх школах нарівні з англійською. Хор виконав “Заповіт”.
“Сльози, що блищали в очах або текли по обличчях тисяч осіб, коли оркестр, хори і понад 50-тисячна маса народу співали зворушливі слова на мелодію Шевченкового “Заповіту”, мабуть, єдині могли виявити невимовну гаму почувань, що їх відчували учасники тієї незабутньої хвилини, – пише “Свобода”. – Здавалося, що навіть лагідно-суворе, викуте долотом різьбаря в бронзі лице Поета прояснилось ласкавою усмішкою. Бо ж не одна – як він собі цього бажав, – а тисячі сліз “з очей карих” потекли, вимовляючи з побожністю слова його безсмертного “Заповіту”.
Заслону з пам’ятника зняв прем’єр-міністр Канади Джон Діфенбейкер (1895–1979).
– Якби живий Шевченко був тут сьогодні з нами, він би побачив плоди своєї творчості, – заявив глава уряду. – Він би побачив волю, що нею втішаються на цій землі люди його народу. Він би подумав про народ на рідній землі, який все ще не має права вільного визначення своєї долі. Як він зазнавав тиранії за його днів, так тепер не мають свободи його численні сини.
У церемонії брали участь представники української діаспори. Монумент освятили митрополит греко-православної церкви Іларіон Огієнко та архієпископ Максим Германюк.