письменниця

Ольга Кобилянська залишила великий літературний спадок. Її твори “У неділю рано зілля копала”, “Земля”, “Царівна”, “Ніоба”, “Юда” вважаються класикою української літератури.

З цими розповідями я зростала. Вони огортали мене з дитинства, відколи себе пам’ятаю. Деякі з них чула безліч разів, але щоразу це було як уперше, і слухати їх не набридало. Особливо любила розповідати бабця, яка все життя дуже тужила за своїм рідним селом Костарівці, що поблизу Сянока. Вона часто згадувала дитинство, дівоцтво, якісь драматичні й цікаві історії не лише її родини, а й інших селян, їхніх стосунків та життя під час війни (у селі були німці, згодом – радянська армія, активно діяла Організація українських націоналістів). Ці спогади були яскраві, вона розповідала їх говіркою, часом — із польськими репліками і піснями тих часів, що додавало їм колориту”, – розповідає Оксана Сайко

Наталя Іваничук – германістка та скандинавістка. У її творчому доробку твори Альфреда Єнсена, Леопольда фон Захер-Мазоха, Ґустава Майрінка, Макса Крузе, Карін Ербек, Артура Шніцлера, Вери Генріксен, Лінн Ульманн, Захаріуса Топеліуса, Кріса Тведта, Юстейна Гордера і не тільки.

Оксана Розумна (Куценко) зараз живе з родиною в ПАР, де працює у складі Посольства України в Південно-Африканській Республіці. Вона є дитячою письменницею, поетесою, дослідницею, дипломаткою, ініціаторкою багатьох культурницьких проєктів.

Німецьку “Міжнародну літературну премію”, яку щороку вручають за вперше перекладені німецькою мовою книжки, цього року отримала українська письменниця та фотохудожниця Євгенія Бєлорусець. Нагороду вона отримала за твір “Щасливі падіння”.