Скарбниця спогадів ― сторінка №6

«Ви що, хочете, щоб було як в Україні?» В останні роки учасники акцій протестів в країнах СНД чули це питання так часто, що цей вислів вже вважається прислів’ям.

У світі широко дізнались про Голодомор через десятиліття після трагедії. З кількох причин: по-перше, радянська пропаганда подавала інформацію вибірково, закриваючи доступ до повної картини. По-друге, зачаровані комуністичним експериментом західні інтелектуали часто воліли закривати очі негативній інформації про країну Рад. А по-третє, акредитовані в Москві іноземні журналісти приїжджали зазвичай ненадовго й не знали місцевих мов.

Відомий український громадський діяч в Росії Євген Савенко відкриває невідомі сторінки Михайла Грушевського.
“Михайло Грушевський і Казань. До 105 річчя казанського заслання професора Михайла Грушевського”

Євромайдан змінив багатьох людей. Під час Революції гідності зародилося багато ініціатив, які до певної міри стали одними з символів Майдану. Чи вдалося розширити дух Євромайдану по громадах та інших країнах, чи все завершилося там, де і почалося?

Перша хвиля «великої» українізації 1920-х років мала впливових промоторів як у Кремлі (де хотіли зробити з радянської України свого роду «вітрину» успішного національно-культурного життя для Європи), так і в самій Україні (з числа членів колишніх лівих партій та групи «націонал-комуністів» у КП(б)У). Проте друга така хвиля подібної культурної ініціативи, яка розпочалася з кінця 1950-х років, мала інших «спонсорів» і в Москві, і в Києві.

Старовинний козацький рід із Зіньків зберіг назву рідної землі – Зіньківські. 1652 року серед засновників Острогожська був козак Іван Зіньківський. Він був першим слобідським полковником, але пристав до повстанців Степана Разіна, за що позбувся не тільки посади, а й життя.

Сучасна історія знову і знову демонструє справедливість такого твердження, що Україна – унікальна держава, яка відбувається силами не представників обраної народом еліти, а через волонтерство, через громадську участь наших людей. Одним з проявів такої суспільної риси стала виставка “Століття прогресу” в Чикаго 1933 року, де павільйон “Україна” був єдиним, який спонсорував не уряд, а прості люди.

Ми вже з вами говорили про те, що наприкінці ХІХ ст. виникло кілька хвиль міграції українців до заокеанських країн. Сьогодні мова у нас із вами піде про історію діаспори українців в Аргентині. Велика група українців уперше приїхала до Аргентинської Республіки в 1897 році, хоча й за декілька років до цього в країну вже приїжджали поодинокі українці.

Конституція незалежної України очима українців діаспори

Українці Росії хочуть створити Книгу пам’яті, присвячену видатному організатору українського життя в РФ Валентину Іващенку.