Традиційний обрядовий хліб Вінниччини визнано нематеріальною культурною спадщиною України.
Про це повідомили на сайті Вінницької обласної державної адміністрації.
Зазначається, що на Вінниччині збереглись унікальні традиції випікання короваїв, паляниць та інших видів хліба.
Наказом Міністерства культури та інформаційної політики № 525 від 23 грудня 2022 року до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини увійшов елемент «Традиційний обрядовий хліб Вінниччини».
Відзначається також, що на Вінниччині є Народний музей Хліба, який знаходиться в селі Білопілля Козятинського району.
Як відзначили в Українському центрі культурних досліджень, автентичні хлібопекарські традиції, які збереглися на Вінниччині важливі, оскільки досі під час виготовлення обрядових хлібів там дотримуються звичаїв, що йдуть з глибокої давнини.
Традиція випікання обрядових хлібів на Вінниччині поширена по території всієї області в родинах, про що свідчать експедиції, проведені в 1985-2019 роках.
Виявлено понад 100 унікальних видів обрядової випічки, яка має свою особливість і сакральну цінність та користується великим попитом й нині. Це:
- Святкові родові пиріжки з гречаною кашею та сиром випікають у Літинському р-ні.
- Пиріг-рід – в деяких селах називають родичами або родовими пиріжками – це багато пиріжків зліплених в один пиріг, який символізує тісні родинні стосунки, великий дружний рід.
- Калач з каченятками (вужиками) для старійшини роду. Це досить великий калач овальної форми, поверхня якого обліплена знаками сигми. Його випікають для запрошення на весілля старійшини роду молодої (молодого).
- Парний калач невеликого розміру зі знаками сигми, що символізує Велеса – божество родючості та багацтва. Ним запрошують на весілля.
- «Дівоцтво» – гілка плодового дерева обкручується з тіста, випікається, а потім вквітчається квітами і кольоровими паперовими стрічками. Дівоцтво дружки розбирають після розплети молодої.
- Традиція випікання побігущих калачів для старших дружок. Калач обв’язують червоною стрічкою – на любов. Молода із старшою дружкою ним запрошують на весілля, а як виходять з хати старша дружка калач забирає.
- Спасівчані треби, так називають в Шаргородському районі пухкі солодкі пампушки, які зазвичай випікають до Спаса з борошна ново-го урожаю. Їх несуть на посвяту до храму та на кладовище, де роздають дітям та людям похилого віку.
- Сончата – солодкі коржики у вигляді сонечка випікали на Гайсинщині для дітей весною та влітку, щоб сонечко закликати. У деяких коржиках серединка сонечка була щільно усипана маком, що робило їх схожими до квітки соняшника.
- Розори (подаяння на свято Шуляка) – солодкі пироги з яблучним повидлом, маком та ягідним варенням. За традицією жінки, які мали мертвонароджених дітей, або хоронили не нехрещених немовлят. У перший день Петрівчаного посту роздають дітям «Подая-ніє».
- Книш, або Хліб з Душею–хліб з хлібенят. Він обов’язково випікався на Різдво, на Зелені свята.
Нагадаємо, гастрономічний проєкт «Український борщик в турецькому горщику», метою якого є ознайомлення іноземців із традиційними та сучасними стравами української кухні, започаткувала українська спільнота в турецькому місті Аланія.