Унікальна розробка Київського політеху пережила всі аналогічні апарати, відправлені спільною міжнародною місією на орбіту Землі сім років тому.
Супутник PolyITAN-1 досі самостійно забезпечує себе живленням й безперебійно передає сигнал на наземну станцію КПІ, повідомляє пресцентр НТУУ “КПІ”.
Розроблений в КПІ наносупутник типу Cubesat перевершив роботу своїх іноземних аналогів. Влітку 2014-го року серед 33 інших схожих апаратів з 17 країн світу, ракета-носій “Дніпро” вивела його на орбіту Землі.Космічна місія кпішного апарату була розрахована на один рік. У PolyITAN-1 було завдання випробовувати життєдіяльність супутника й усіх підсистем в умовах космосу, перевіряти їх взаємодію, відпрацьовувати найважливіші команди.
Всі супутники, відправлені тією місією в космос вже давно вийшли з ладу, частина просто згоріли і стали космічним сміттям. І лише розроблений на базі столичної політехніки космічний апарат активно працює, а всі його параметри залишаються в межах норми. Цього випробування не подолав жоден із понад тридцяти, запущених разом з PolyITAN-1 супутників:
«Ми зняли параметри й характеристики підсистем електронної платформи PolyITAN-1, які змінюються з часом. На борту температурний режим електроніки, конструкції, напруга на шинах електроживлення – в межах норми. Всі сонячні батареї працюють, йде зарядка акумуляторів і їх розрядка на тіньовій частині орбіти. Програма центрального процесора опитує всі підсистеми та радіоканалом передає інформацію про їхні параметри на наземну станцію КПІ й радіоаматорам світу. Телеметрія з борта проходить радіоканалом без порушень.” — розповів Борис Рассамакін, кандидат технічних наук і керівник лабораторії розробників наносупутників серії PolyITAN стандарту Cubesat.
Читайте також: Видатна жінка з українським корінням, яка двічі підкорила Космос
PolyITAN-1 успішно працює завдяки сприятливим температурним режимам, захисту плат від радіації та якісним сонячним батареям, що забезпечують електричне живлення всіх електронних систем. Сподівання самих розробників перевершила конструкція, радіоканал і підсистема електроживлення із сонячними батареями. Понаднормову витривалість першого політану стали оригінальні технічні рішення — всі компоненти супутника створювали спеціально для нього студенти й науковці шести факультетів та інститутів КПІ, пригадує проректор з наукової роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського, академік НАН України Михайло Ільченко:
“Теплоенергетичний факультет працював над самою конструкцією та забезпеченням теплового режиму. Радіотехнічний факультет займався системою передачі і прийому інформації. Інститут телекомунікаційних систем створив сам телепорт для прийому і передачі інформації. Сонячна фотоенергетика разом з камерами для випробування — це завдання факультету електроенергетики і автоматики.”
Читайте також: Позашляховик “Україна” – творіння тернопільського автомеханіка
PolyITAN-1 стандарту Cubesat розробники створили як платформу, на яку згодом можна додавати будь-яке корисне навантаження для виконання різноманітних завдань. Після успішного запуску PolyITAN-1 розпочалась робота над новими науковими проєктами. Так з’явився PolyITAN-2. Апарат вийшов на орбіту з борту Міжнародної космічної станції в рамках проєкту QB50. Головним завданням супутника було вимірювання концентрацій атомарного кисню в термосфері – шарі атмосфери на висоті 80–400 км.
Читайте також: Українські “розумні окуляри” здобули золото на конкурсі в Женеві
А далі були ще PolyITAN-3-PUT формату 3U, PolyITAN-4-BIO формату 3U та PolyITAN-5-Grav формату 3U. Тож, перший розроблений в КПІ супутник став добрим початком для цілої плеяди навколоземних космічних апаратів, і на цьому студенти і науковці КПІ ім. Ігоря Сікорського зупинятися не збираються. Зараз тривають розробки нових космічних проектів, які можуть перевершити своїх аналогів в космосі.
Читайте також: Валентин Бондаренко – космонавт, якому так і не судилося побувати в Космосі…