14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР

від Стожари

76 років тому – 14 лютого 1945 року авіація союзників бомбардувала Прагу. Серед кількох сотень празьких будівель, які були практично повністю зруйновані, був і Музей визвольної боротьби України. В результаті бомбардування було втрачено значну частину фондів, а те, що вціліло, пізніше було знищено, розпорошено, розкрадено, а також вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР.

Про це на сторінках Історичної правди розповідає Ольга Перебийніс.

У 20-30-х роках минулого століття Прага була без перебільшення центром українського життя в Європі. Український вільний університет, Український вищий педагогічний інститут ім. Драгоманова, Студія пластичного мистецтва, Українська господарська академія в недалеких Подєбрадах… Реалізувати саме тут давню мрію українців – створення Музею визвольної боротьби України – було таким природним кроком.

До цієї справи долучилися як чимало представників української еміграційної еліти – Дмитро Антонович, Іван Горбачевський, Степан Смаль-Стоцький, Дмитро Дорошенко, Андрій Яковлів, Симон Наріжний, Євген Вировий, так і тисячі звичайних українців з усього світу.

 

Збори Товариства МВБУ (Музей визвольної боротьби України в Празі). Сидять зліва направо: С. Сірополко, Є. Вировий, Д. Антончук, І. Горбачевський, А. Яковлев, К. Антоновичева, Д. Антонович. Стоять зліва направо: С. Телухін, Б. Іваницький, пані Сірополкова, С. Наріжний, А. Галька, І. Кабачків, І. Мирний, ген. М. Омельянович-Павленко (Архів М. Мушинки)

Ідеєю зібрати в одному місці скарби культурної та історичної пам’яті нашого народу перейнялися представники діаспори з Чехії, Польщі, Америки, Канади та багатьох інших країн світу. Люди передавали до музею свої сімейні реліквії, архіви, віддавали на створення Музею часто останню копійку.

Повіривши в демократичність, правову зрілість Чехословацької держави та “обіцянки-цяцянки” Едуарда Бенеша, світова українська еміграція прийняла рішення розмістити цю безцінну збірку саме у Празі, придбавши для цього на зібрані кошти будинок у затишному районі Нусле за адресою вулиця Горемирова, 6.

 

Перший голова Товариства “Музей визвольної боротьби України” акад. І. Горбачевський і директор Музею проф. Д. Антонович Архів м.мушинки

Версій того, чому рівно 76 років тому – 14 лютого 1945 року авіація союзників бомбардувала Прагу, є чимало. Згідно з однією з них, Прагу сплутали з Дрезденом, який було знищено якраз в період з 13 по 15 лютого. Як би там не було, для української пам’яті цей день став одним з найтрагічніших, бо серед кількох сотень празьких будівель, які були практично повністю зруйновані, був і Музей визвольної боротьби України.

В результаті бомбардування було втрачено значну частину фондів, а те, що вціліло, пізніше було знищено, розпорошено, розкрадено, а також вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР. Окремі архіви і частини збірки були пізніше виявлені в Чехії, Словаччині та Україні, проте більшість наших скарбів скоріше за все втрачені назавжди.

 

Свідком цієї драми була Наталя Наріжна – дочка багаторічного директора Музею Симона Наріжного і поетеси “празької школи” Ірини Наріжної. Приїхавши дитиною з батьками до Праги, вона виростала в оточенні людей, без прізвищ яких не мав би обійтися жодний український підручник історії або літератури. Родини Горбачевських, Січинських, Аркасів, Дорошенків, Лоських, Антоновичів, Кленів, Кричевських часто бували у них вдома.

Наталя товаришувала з Харитею Кононенко – високоосвіченою і активною помічницею Софії Русової в організації українського жіноцтва, яка працювала під час війни у Червоному Хресті і була розстріляна німцями у Рівному в 1942 році, з Марком Антоновичем, Калиною Білецькою, дружиною Олега Ольжича, Оксаною Драй-Хмарою, талановитою піаністкою, дочкою репресованого письменника. Її молодість була нерозривно пов’язана з Музеєм, який був без перебільшення серцем українського світу і матеріали якого мали стати юридичними доказами незламності українського духу на суді Історії.

 

Симон Наріжний з дружиною Іриною й дочкою Наталкою. Прага, 1927

Тож дамо слово Наталії Наріжній: “…в середу, 14-го лютого 1945-го року, точно о годині 12.40 дня на Прагу посипалися американські бомби. Налет був зроблений так званим “килимом” – себто літаки накрили Прагу у певній формації і в один і той самий час всі пілоти натиснули смертельні ґудзики.

Процедура ця тривала може хвилин п’ять і залишила на вулицях Праги більше п’яти тисяч трупів (між трупами була дружина бувшого голови уряду УНР, професора Ісаака Мазепи, яка з двома внучатами бавилася в недалекому парку), житлові будинки, позначену приписаними знаками Червоного Хреста головну празьку лічницю і Музей ВБУ. Десь я читала, що бомба впала біля Музею. Це помилка. Бомба впала під входові двері Музею, вириваючи помешкання двірника Громаса, наше і обидва поверхи під саму стріху…

В Празі ніхто не звертав уваги на гудіння сирен, життя проходило звичайним темпом. Цього ж разу моя мама мала якесь підсвідоме почуття, яке пояснити неможливо і, вхопивши на руки мою восьмилітню сестру Марійку, з криком почала заганяти всіх у підвал…

 

Листівка з закликом підтримати побудову Українського дому в Празі.
Проєкт А. Корнійчука Архів М.Мушинки

Батько, який ніколи мами не бачив у такому істеричному стані, дав мені похапцем плащі, щоб віднести їх вниз, а сам почав шукати свічку й сірники, так що спускався по сходах пару кроків за мною. Як видно мами ніхто більше не послухав. Громас, якого я зустріла в коридорі, просто сказав, що “мілостпані се зблазніла” (по українському це буде “пані добродійка здуріла”). У сховищі було зовсім темно. Раптом на мою спину беззвучно зсунулася стіна.

Після маминого голосного моління, Марійчиного вереску, а головне після того, коли батькові вдалося втягнути всередину праву ногу, придушену дверима, цеглою і всякою всячиною, треба було у тій темноті знайти спосіб, щоб вилізти зі сховища, де через пилюку вже майже неможливо було дихати. У хвилину, коли здається все пропало, малий промінчик сонця продряпався якось через дошки і впав на великий рискаль.

Батько, не тративши часу, вхопив рискаль в руки і почав ним пробивати стіну до сусіднього будинку. Марійка затихла, мама вже тільки мовчки хрестилася. Врешті в стіні опинилася дірка і четверо Наріжних могло пролізти в сусідній будинок… Першим вискочив на вулицю батько. Вернувся він майже відразу. Його чорне волосся сильно посивіло. “Музей розбитий”. Писав Максим Рильський: “…Сльозу колись родитимуть солону, тим гарячішу, бо вона одна…”. Я ковтнула свою сльозу”.

 

Засновник і перший директор МВБУ Дмитро Антонович у своєму кабінеті

Наріжний С. Українська еміграція. Прага, 1942

Свій вірш-крик трагічній втраті Музею присвятила ще одна яскрава представниця празької поетичної школи Галя Мазуренко:

В Українському архіві у Празі

В музейнім архіві, в льоху вікно

Не вікно, а запитання знак.

Манускрипт ми зліпляли в одно

Слово в слово, порох, возня…

Відбираючи рештки з руїн,

Може цінний з бувальщини лист,

Ми схилилися до колін,

Коли падав снаряд на міст.

Знали “в час героїчних зусиль”, –

Ми чихаємо, як ніхто.

І музей наш засів на міль,

І тому він не йшов на дно.

Хоч 14 лютого у нас здається вже безповоротно комерціалізоване “Валентином”, маємо все ж час від часу пригадувати і події, які мають безпосередній стосунок саме до нашої історії.

14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 7

Симон Наріжний з дружиною Іриною й дочкою Наталкою. Прага, 1927
(Архів Н. Жуківської)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 8

Музей визвольної боротьби України в Празі після збомбардування 14.02.1945 р.
(С. Наріжний: Як рятували МВБУ. – Цюріх, 1959 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 9

Симон Наріжний 1939/40
(Архів Н. Жуківської)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 10

Симон Наріжний з братом Олександром. Прага, 1928
(Архів Н. Жуківської)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 11

Д-р Симон Наріжний у 1948 році
(Архів Н. Жуківської)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 12

Симон Наріжний з проф. Дмитром Антоновичем (30-ті роки)
(Архів Н. Жуківської)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 13

Перше Різдво Симон Наріжний (взаді справа) в Австралії 6 січня 1951 р.
(Архів Н. Жуківської)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 14

Симон Наріжний з правнучкою Наталкою. Ві-Вей, 1973 р.
(Архів Н. Жуківської)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 15

Хроніка життя Симона Наріжного, надіслана ним Марку Антоновичу.
(Архів М. Мушинки)
* Дописки і перекреслення – М. Антоновича.
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 16

Могила Симона та Ірини Наріжних. Сідней, 1984 р.
(Архів Н. Жуківської)14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 17

Григорій Наріжний з дружиною, сином та дочкою. Кременчук, 1933 р.
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 18

Група професорів Українського вільного університету в Празі, співзасновників МВБУ:
Перший ряд зліва (сидять): Ол. Лотоцький, Ол. Одарченко, І. Горбачевський, Ол. Колесса, С. Шелухин, От. Ейхельман, Ф. Щербина;
другий ряд зліва: Дм. Антонович, Ст. Дністрянський, Б. Матюшенко, Ол. Шульгин, Ф. Швець, В. Тимошенко, Аг. Артимович, К. Лоський;
третій ряд зліва: В. Біднов, С. Бородаєвський, А. Яковлів, П. Андрієвський, В. Щербаківський, Ф. Слюсаренко
(С. Наріжний, Українська еміграція, Прага 1941, с. ХСІІІ)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 19

Запрошення на Свято відкриття МВБУ в Празі
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 20

Звернення до української громади в справі підтримки МВБУ.
Початок 40-х років.
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 21

В’язнична фотографія Григорія Наріжного. 1937 р.
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 22

Архівне посвідчення про засудження Григорія Наріжного
на 10 років таборів
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 23

Листівка з закликом підтримати побудову Українського дому в Празі.
Проєкт А. Корнійчука
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 24

Куток театрально-мистецького відділу МВБУ (листівка)
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 25

Куток військового відділу МВБУ (листівка)
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 26

Симон Наріжний з дружиною Іриною та донькою Марійкою. Ляндек, 1950 р.
(Архів Н. Жуківської)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 27

Олександр Наріжний. 1945 р. (Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 28

Центральний державний архів у Празі (Hradиanskй nбm. и. 6),
в якому зберігається частина матеріалів МВБУ
(Фото М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 29

Засновник і перший директор МВБУ Дмитро Антонович у своєму кабінеті
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 30

Співзасновник МВБУ Євген Вировий
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 31

Довгорічний голова МВБУ Степан Смаль-Стоцький
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 32

Олександр Колесса – співзасновник та меценат МВБУ
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 33

Іван Горбачевський – перший голова Товариства МВБУ
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 34

Степан Сірополко – охоронець матеріалів МВБУ
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 35

Іван Панькевич – один з останніх охоронців матеріалів МВБУ
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 36

Роман Смаль-Стоцький – жертводавець МВБУ
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 37

Група жертводавців та прихильників МВБУ у Валаському Мезіржічі 1934 р.
Зліва стоять: Др. О. Романюк, Г. Одайник, І. Процюк;
сидять: П. Ф. Демльова з сином, інж. І. Гoрдієнко
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 38

Група засновників і прихильників МВБУ на Міжнародному бібліологічному конгресі в Празі 1926 р.
Зліва сидять: Ів.Калинович, Ст. Сірополко, Кл. Панкевичова, Дм. Антонович, Ол. Колесса, Мих. Галущинський, Дм. Дорошенко;
стоять: В. Сапіцький, Ол. Кандиба, П. Зленко, Ю. Тищенко, В. Старосольський, Дм. Чижевський, В. Біднов.
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 39

Голова Т-ва МВБУ Дмитро Дорошенко, 1944 р.
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 40

Група прихильниць МВБУ в Празі.
Сидять: Л. Садовська, З. Мірна, Г. Приходькова;
стоять зліва: Ст. Нагірна, Єл. Шлендикова, М. Стешкова, О. Ейхельманова.
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 41

Остання представниця МВБУ у Празі Зінаїда Мірна
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 42

Борець за матеріали МВБУ посередництвом ЮНЕСКО в Парижі Микола Аркас
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 43

Останній голова Товатиства МВБУ Корнило Заклинський
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 44

Прихильники МВБУ з м. Рахова на Закарпатській Україні
Сидять: Ст. Нагірна, М. Тимченко, Юл. Головацький, Е. Іваненко, Е. Мацевичова;
стоять зліва: М. Нагірний, Міткович, Юськів, М. Храпко, Б. Лисянський.
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 45

Володимир Бірчак – голова Товариства МВБУ в Празі 1945 р.,
заарештований органами “Смершу” й депортований в Сибір, де й загинув.
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 46

Етнографічне товариство в Мукачеві
було найактивнішим постачальником матеріалів для МВБУ із Закарпаття.
В другому ряді сидять зліва: 2. Ульванський, 4. Ол. Приходько, 5. Мих. Обідний, 6. Юл. Головацький, 7. В. Чапля.
(Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 47

Перший голова Т-ва “Музей визвольної боротьби України”
акад. І. Горбачевський і директор Музею проф. Д. Антонович
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 48

Найвизначніший меценат МВБУ Каленик Лисюк
(Вісті МВБУ, ч. 3, 1930 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 49

Перша Управа МВБУ в Празі.
(Вісті МВБУ, ч. 2, 1930 р.)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 50

Збори Т-ва МВБУ. Сидять зліва направо:
С. Сірополко, Є. Вировий, Д. Антончук, І. Горбачевський, А. Яковлев, К. Антоновичева, Д. Антонович.
Стоять зліва направо: С. Телухін, Б. Іваницький, п-ні Сірополкова, С. Наріжний, А. Галька,
І. Кабачків, І. Мирний, ген. М. Омельянович-Павленко.
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 51

Звернення до української громади про підтримку на побудову
Українського дому в Празі.
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 52

Вісті МВБУ з повідомленням
про смерть президента ЧСР . Ґ. Масарика
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 53

Останній бюлетень МВБУ в Празі з березня 1948 р.
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 54

Обкладинка праці С. Наріжного про ліквідацію МВБУ в Празі.
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 55

Обкладинка австралійського видання книги М. Мушинки
про МВБУ із зображенням МВБУ. 1996 рік
(Архів М. Мушинки)
14 лютого в Празі був знищений Музей визвольної боротьби України, а вцілілі скарби вивезено “освободітєлями” з НКВС до СРСР - фото 56

Програма конференції про директора МВБУ
Симона Наріжного в Полтаві 1998 р.
(Архів М. Мушинки)

На початок

Схожі публікації

Залишити коментар