У Франції зараз мешкає понад 250 тисяч громадян українського походження. Низка тамтешніх українських громадсько-політичних організацій в 1997 році об’єдналися у Репрезентативний комітет української громади у Франції, до якого увійшли зокрема «Об’єднання українців у Франції», «Об’єднання французів українського походження», «Спілка українок у Франції», «Товариство колишніх воїнів Армії УНР», «Спілка української молоді» та «Спілка українських студентів».
Журналістка “Стожарів” поспілкувалася із Володимиром Когутяком віце-президентом у Об’єднання українців Франції (Union des Ukrainiens de France, UUF), який у той же час є Віце-президентом Світового Конґресу Українців та Президентом Асоціації українських студентів у Франції.
“Стожари”: Мені хотілося б щоб перше моє питання прозвучало не від мене, як журналістки сайту української діаспори, а як від середньостатистичного українського біженця. Ажде чергова війна спровокувала нову хвилю міграції. Багато хто з нас приїхав у Францію лише 1-2 роки тому, не дуже занурювався у вивчення діяльності українських організацій, тож загалом українські біженці мають досить слабке уявлення, що собою являє Об’єднання українців Франції. Презентуйте, будь ласка, вашу організацію, які є її історичні витоки та що вона являє собою сьогодні?
Володимир Когутяк: Об’єднання українців Франції було засноване ще 1949 року, після Другої світової війни. Люди гуртувалися заради того, щоби більше спілкуватися, не втрачати свої корені. Основною своєю діяльністю на той час вони визначали популяризацію української культури та підвищення рівня обізнаності європейців про історичні події пов’язані з нашим народом. Звичайно, що починаючи з 2014 року, з анексією росією Криму і особливо з початком повномасштабного російського вторгнення 2022 року наша діяльність більше набула політичного звучання. Зараз дуже важливо, щоби громадськість Франції не забувала про війну, про російські злочини, постійно треба давати інтерв’ю французьким медіа і роз’яснювати, що відбувається в Україні (тим більше враховуючи те наскільки агресивною є ворожа пропаганда).
До нашого об’єднання зараз належать десятки асоціацій українців з різних регіонів Франції”.
Варто зазначити, що за останні два роки у Франції виникло багато нових асоціацій українців по різних регіонах, у великих і маленьких містах. При цьому віце-президент ОУФ наголошує, що вони прагнуть об’єднуватись з регіональними організаціями не заради централізації (ніхто нікому не буде щось вказувати чи диктувати, як треба діяти), а для того щоб консолідувати наші зусилля для допомоги Україні, комунікація – це перш за все взаємопідтримка та обмін досвідом і контактами. Тож, хоча за останні роки загальних зборів українців Франції ще не проводилось, проте організовувати їх хоча б в онлайн-форматі є доцільним і ОУФ планує це робити.
Наприклад відразу після 24 лютого 2022 року ОУФ вдалося об’єднати у спільній акції дії українців у 70 містах Франції – тоді ці десятки мітингів були проведені в унісон з уніфікованими транспорантами, зі спільними лозунгами, гаслами та месседжами.
Так само і у лютому 2024, з нагоди другої річниці повномасштабного вторгнення росії, спільними зусиллями Світового конгресу українців та ОУФ оргкомітетом з організації заходів були затверджені єдині гасла – у ходах та маніфестаціях на підтримку України по всій Франції взяло участь близько 160 організацій.
Одним з найзлободенніших питань для українців, що прагнуть допомогти фронту, є пошук медикаментів, медичного обладнання для госпіталів та можливостей відправки устаткування для військових (звичайно, волонтери можуть відправляти лише те, що не має стосунку до озброєння, наприклад тепловізори, бронежилети, каски, позашляховики та ін.). За словами пана Когутяка, його організація в цьому напрямку діє наступним чином – оскільки існують організації, що вже давно спеціалізуються у цій сфері, ОУФ всіляко підтримує їх та поширює інформацію й реквізити цих волонтерів.
Це – Aide & support Ukraine-France (здійснює відправку вантажів для ЗСУ кожні 2 тижні) та Aide medicale & caritative France-Ukraine (більше спеціалізується на всьому, що пов’язане з медициною). При цьому звичайно, що паралельно окремі члени ОУФ й самостійно вишукують будь-які інші можливості відправки вантажів цих категорій до України.
Від 1962 Спілка української молоді (що входить до ОУФ) організовує літні табори для молоді (для цього 1977 був придбаний замок Розей). В останні роки у співпраці з українськими благодійницькими асоціаціями табори в замку Розей приймають на відпочинок дітей-сиріт, батьки яких загинули на фронті.
“Стожари”: Якщо говорити про інформаційний фронт. В минулі часи ОУФ видавало часописи «Українець» (до 1960) і «L’Est Européen» (від 1962), а також брошури історичної і політичної тематики. Звичайно, що зараз досить дієвим методом поширення інформації є активність у соцмережах та присутність у телеефірах. Як ви вважаєте, цих двох методів цілком достатньо? Зараз у вашої організації немає друкованих видань
Володимир Когутяк: І так, і ні. Присутність у соцмережах та телеефірах звичайно дуже важлива. Але наразі ми також готуємо до запуску наш сайт, він поки що в розробці. Це хоча й не друковане видання, але в певній мірі це буде такий собі часопис. Тобто саме там ми хотіли б висвітлювати діяльність асоціацій українців по регіонах, публікувати в одному місці анонси усіх благодійних подій у Франції на підтримку України.
“Стожари”: ОУФ регулярно, кожного тижня у центрі Парижу проводить маніфестації на підтримку України. Напевно вам доводилося стикатися з певними провокаціями. Порадьте, будь ласка, як правильно діяти у таких ситуаціях?
Володимир Когутяк: Так, звичайно, таке час від часу трапляється. Найголовніше, що ми радимо своїм людям – взагалі не треба намагатися, щось пояснювати таким провокаторам, чи якось їм протидіяти. Для нейтралізації провокацій у нас на кожній маніфестації присутні поліцейські. Розумієте, якщо встрягати в такі суперечки, вестися на провокації, то у сутичці поліцейський не стане розбиратися, хто правий, хто винуватий – обох можуть затримати. І через це нам можуть взагалі заборонити проведення наступної маніфестації – а це саме те, чого домогаются провокатори. При цьому, якщо, помітивши провокатора, звернутися до поліцейського, тоді він підійде до нього поспілкуватися, зробить зауваження і запише данні цієї персони – і це реально завадить їй наступного разу проявляти таку активність.
“Стожари”: Також одне питання хотілося б задати на тлі останніх новин, коли є повідомлення про, нарешті, перенесення бойових дій на територію держави-агресора, коли з’являється надія, що певна частина росіян здатна зі зброєю в руках протистояти “людожерському” диктаторському режиму путіна, коли деякі наші політаналітики обережно припускають, що з такою російською опозицією можна буде навіть взаємодіяти (адже пан Буданов же якось знаходить спільну мову із російським добровольчим корпусом).
Крім того, ми з вами знаємо, нерідко на маніфестаціях на підтримку України беруть участь вихідці з росії (інколи це люди, що по 20-40 років живуть у Франції і не є жертвами путінської пропаганди, інколи це молоді адекватні люди). Також ми знаємо реальні факти, коли окремі росіяни своїми вчинками підтримують українських біженців у Франції.
У цьому контексті, як ви вважаєте чи варто взаємодіяти з російськими опозиціонерами, що реально протидіють путінському режиму й підтримують Україну?
Володимир Когутяк: Ми теж інколи бачимо участь цих людей у нашіх маніфестаціях. Більше того, інколи вони і підходять вибачаються, просто зі сльозами, їм справді соромно за свій народ і за ту державу. Але як організація ми не будемо співпрацювати з будь-якими об’єднаннями росіян. Якщо російські опозиціонери в Парижі проводитимуть акцію проти путінського режиму – звичайно ми не будемо жодним чином їм протидіяти, але й брати в тому участь не будемо. Співпраця із ними для нас просто виключена.
Нагадаємо, історія української діаспори у Франції є досить давньою адже серед перших відомих вихідців з українських земель, які оселилися у Франції, можна згадати дочку київського князя Ярослава Мудрого – Анну Ярославну, яка у 1051 р. вийшла заміж за французького короля Генріха І.