Russia, not Putin, is at war with Ukraine – a review of two books by Foreign Policy for English-speaking readers
Російська пропаганда має значний вплив на свідомість суспільства Росії і використовується для виправдання війни в Україні, поширення дезінформації та розпалювання ненависті. Пропаганда, спрямована на росіян, деструктивно впливає на людей різного віку, освіти та соціального статусу, може призвести до дегуманізації інших суспільств.
Російська пропаганда не є новою, але вона стала більш витонченою та ефективною в останні роки. Пропаганда нетерпимості, толерантності до геноциду використовується не лише в Росії, але й в інших країнах світу.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії до України серед західних дослідників тривають дебати про те, яким є ставлення звичайних росіян до війни. Чи підтримують вони звірства своїх збройних сил, а якщо ні, то чому так видається?
Відповідь на це запитання, як пише у своїй рецензії аналітик королівського центру Chatham House Кір Ґілес, можна знайти у двох книгах британської історикині Джейд Макґлін «Російська війна» (Russia’s War) та «Творці пам’яті: політика минулого у путінській Росії» (Memory Makers. The Politics of the Past in Putin’s Russia), інформує Тиждень.ua.
Обидві вийшли у 2023 році. ««Російська війна» дає одну з таких відповідей безспосередньо у своїй назві. На відміну від низки інших назв книг, які також зʼявилися нещодавно та покладають провину безпосередньо на російського президента Владіміра Путіна, Макґлін робить висновок, що російська держава за свідомої змови частини чи більшості свого населення, досягла у своєму суспільстві значної та широкої підтримки війни за колоніальне відвоювання в Україні», – пише Кір Ґілес.
Інша книга — «Творці пам’яті» дає у свою чергу англомовному читачеві більше пояснень, як це стало можливим завдяки цілеспрямованій і довготривалій програмі Росії із «викрадання історії та формування суспільної пам’яті через відтворення минулого для формування сьогодення». Разом книги малюють портрет альтернативної реальності, в якій живуть росіяни, що її створила і підживлює держава, і пояснюють, як вона забезпечує сприятливе середовище для найгірших злочинів цієї держави як проти власного народу, так і проти жертв за кордоном, пише оглядач.
Книга «Російська війна» дуже розчарує апологетів думки про те, що винен у війні лише Путін, а на росіян вину покладати не можна. «Війна Росії проти України популярна серед великої кількості росіян і прийнятна для ще більшої кількості», – пише у книзі Джейд Макґлін. — «Путін зробив ставку на схвалення населення і виграв на цьому». Авторка не виключає, що можуть бути росіяни, які не схвалюють війну. Але окрім інстинкту самозбереження, який може штовхати їх до цього, мовчазна згода, на її думку, також є легшим шляхом у свідомості таких людей.
Цей «ритуал» дослідниця детально розглядає в книзі «Творці пам’яті». Хоч ця книга і вийшла пізніше, а ніж «Російська війна», тим не менш, саме вона закладає підґрунтя для «Російської війни», досліджуючи, як Росія переписала свою історію, щоб забезпечити виправдання свого сьогодення.
На відміну від численних книжок про Росію, які з’явилися одразу після лютого 2022 року, книги Джейд Макґлін спираються на майже десятирічні дослідження, що включають аналіз даних телебачення, друкованих видань і соціальних мереж, широкі інтерв’ю і, поки це ще було можливо, польові дослідження у самій Росії. «Оптимісти серед науковців, журналістів і навіть урядовців чіпляються за віру в те, що якщо до росіян донести правду про зовнішній світ, зокрема про жахіття, що чиняться від їхнього імені в Україні, то вони повернуться проти свого керівництва. Але книги Макґлін і маса пов’язаних з ними досліджень показують, що набагато глибші і радикальніші суспільні зміни в Росії необхідні для того, щоб переломити наслідки двох десятиліть державної пропаганди», — пише Ґілес.
Анатілик К. Ґілес підсумовує, що трагічним наслідком цього є те, що війна Росії проти України не може бути закінчена в Україні чи Україною. «Її коріння лежить у політичній та суспільній уяві росіян про те, чим є їхня країна і якою вона має бути. Ця уява, як показує Макґлін, заохочувалася і підтримувалася, але не була створена, пропагандистською кампанією, яка триває вже ціле покоління».