Від початку російського терористичного вторгнення в Україну в лютому 2022 року глобальна українська діаспора працює з партнерами над мобілізацією ресурсів та коштів, які швидко надходять за призначенням й належно застосовуються, забезпечують підтримку критично важливих аспектів.
Чикаго (США), як один з найбільших осередків української діаспори на північноамериканському континенті, з першого дня повномасштабного вторгнення у 2022 згуртував тисячі людей, готових допомогти Україні і якнайшвидше наблизити перемогу у війні з країною-агресором.
Вже наступного дня після страшної новини про початок війни, у приміщенні «Міст-Карпати» на Бельмонті з’явився стихійний пункт допомоги. З раннього ранку до пізньої ночі десятки молодих небайдужих людей приймали, сортували і пакували гуманітарну допомогу, щоб відправити її в Україну. Завжди спокійна вулиця вмить перетворилась на гамірний центр з нескінченними заторами з автівок, що постійно підвозили ліки, одяг і харчі.
Спільна мета допомагати воїнам, що захищають українську землю, і цивільним, які постраждали від війни, спонукала активістів Дмитра Щербицького, Валерія Ткачука та Володимира Слюсара створити власний благодійний фонд «HELP RAZOM».
Дмитро Щербицький (Переїхав до Чикаго в 2015 році з Тернополя, коли йому було 19 років. В Україні залишив навчання в медичному університеті. Трудовий шлях в Америці починав із різних професій. Наразі працює в галузі нерухомості.)
- Пригадую той день, коли з новин вперше дізнався про вибухи у Києві. Пам’ятаю, що тиждень практично не спав, дуже переживав за рідних і друзів в Україні. Одразу з’явилась ідея якось об’єднати людей та діяти згуртовано, і в Чикаго ми створили чат з друзями та знайомими. Вже за три дні чат налічував 4 тисячі людей. Назву чату «Help Razom» придумав як заклик, який потім і став назвою нашого фонду.
У цей час в Чикаго всі почали активно гуртуватись, відправляти кошти на армію, допомагати хто чим міг. І до сьогодні кожен із нас у “HELP RAZOM” продовжує робити все від нас залежне. Ми намагаємося залучати до активностей і важливих зборів наших постійних підписників в інтернеті, котрі нам довіряють, які хочуть допомагати українській армії. Також проводимо різноманітні фандрейзингові заходи, такі як велопробіги, змагання з волейболу, пейнтболу та інші. Цьогоріч завдяки цим заходам, нам вдалося зібрати понад 10 тисяч доларів на наші проєкти.
Відверто кажучи, нам стає все важче закривати збори. Зараз відчувається спад активності. На жаль, люди менше донатять. Але попри все ми продовжуємо працювати, як і з перших днів існування нашого фонду. Хочемо, щоб ті, хто живе тут, не забували, що війна триває, і наш спільний обов’язок – допомагати і не зупинятись.
Валерій Ткачук (вже більше 10 років мешкає у США. Закінчив Львівський університет бізнесу і права. В Україні почав кар’єру проєкт-менеджера, продовжує працювати в цій сфері і у Чикаго).
- Наша ставка завжди на якість – усі наші аптечки та рюкзаки виготовлені компанією «Tasmanian Tiger», яка має бездоганну репутацію серед військових та фахівців галузі. Аптечки і рюкзаки, все їхнє наповнення закуповуємо в «North American Rescue», яка забезпечує американську армію медичними матеріалами. Жодних посередників та дешевих складників, адже від цього залежить життя і здоров’я наших військових.
Раніше ми відправляли багато гуманітарної допомоги, яку отримували від небайдужих людей та компаній, шукали та передавали пожежне спорядження, яке нам люб’язно надавали пожежники з різних штатів; збирали все, що могли знайти, та відправляли в Україну. У нас є свої представники в Тернополі, є склад і чітка модель роботи, яка допомагає швидко комунікувати з військовими і оперативно закривати запити від різних підрозділів сил оборони.
Володимир Слюсар (більше 14 років проживає у США. Закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу. Зараз працює в логістичному бізнесі).
- Спочатку це був волонтерський рух, об’єднаний однією ціллю. З часом ми переросли в організацію «Help Razom». На початку повномасштабної війни ми стали сильною спільнотою, багато людей помітили нашу працю і почали долучалися. Потік допомоги надходив з усіх сторін: найнеобхідніше привозили машинами, затор із Амазон-траків біля складу тягнувся сотнями метрів, українці стояли у чергах, аби допомогти Україні.
Згадую перші місяці, ми щодня відправляли людей до Варшави, які з багажем везли пакунки на ЗСУ. Я не раз возив в Україну авто медичної допомоги за сприяння небайдужих американських колег. Коли всі працюють у команді і розуміють важливість своєї місії, то відчуваєш, що це не даремно. І переконуєшся, що в єдності – наша сила!
Детальніше про роботу Help Razom за посиланням .