Днями Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Національного університету «Львівська політехніка» провів унікальний захід – розмову «Жива мова від Андрія Содомори».
Андрій Содомора – перекладач, письменник, науковець – професор класичної філології Львівського національного університету ім.І.Франка, кандидат філологічних наук.
«Андрій Содомора – людина, до чиєї мови хочеться прислухатися затамувавши подих… Він завжди тонко відчуває світ і слово, він здатен помічати глибинне навіть у, здавалося б, звичному і буденному, – читаємо в прес-анонсі заходу МІОК.– Зустріч із Майстром – нагода проговорити насущні та водночас вічні питання. Чи втрачаємо ми автентичність своєї мови? До чого й до кого маємо бути уважнішими? Як впливає на сьогодення і його відтворення в мистецтві теперішня війна?».
До розмови запросили гостей з України та з-за кордону– усіх, хто цікавиться творчістю Андрія Содомори. Авдиторія і справді із захопленням сприймала філософські думки письменника – науковця.
Спробуємо передати те, що вдалося зафіксувати. Бо ж цілком справедливою була назва зустрічі: «Жива мова від Андрія Содомори». Таки – справді жива.
Першому ведучий зустрічі Назар Данчишин надав слово першому проректорові Львівської політехніки професорові Олегові Матвійківу, який щиро привітав п.Содомору: « Вітаю людину – легенду, людину епохи, приятеля Львівської політехніки…Бажаю жвавої розмови».
Слово – Андрію Содоморі (повторюю: те, що вдалося зафіксувати).
«Мені приємно. Хвилююся. Не завжди кажеться те, що хочеш сказати. Не знаю, з чого почати…Ішов Львовом десь рік тому. Здається, вулицею Стефаника. Зацвів бузок. В голові: «Зацвів бузок…» (п.Андрій цитує поетичні рядки).
Серце болить. Чекаємо на Перемогу.
Про мову не буду говорити. Хіба– найважливіше.
Вся біда в тому, що між українською і російською мовами є велика різниця. Але – в тонкощах, начебто – в дрібницях.
Мова – душа народу. Мова, отже – у тонке. А нам треба йти важкою стежкою. Це – дуже тонка справа, дуже делікатна.
Якою ж мовою говорив Сковорода?… Легкою стежкою ніхто не дійшов. Мова – душа народу. Працює на серце. Щоб ми спілкувалися на рівні серця і душі.
«Возовиця».– коли снопи везли. Коли «вивозили» (1947 рік)
«Завізно» – багато, черга. Говоримо про вічне. Народ говорив на поважні теми. Народна мудрість. Народ бесідував і співав.
Наша доба – доба вертких розлучень. Колись людина була працівником з землею і з собою. «Возовиця».
Я б поезію назвав «Космос».
«Спочинку кращого немає…» (цитує вірша -Б.З.) Ось вам жива українська мова. Спілкування людини з Божою красою.
Зразковий стоїк – Іван Франко. Він працював як віл. Франко ніколи не виділяв себе від народу.
Дещо свого прочитаю (читає. Б.З.). Поезія – це моя друга любов. Говорити про українську мову. Термін «українство» – цвітка для мене. (Читає поезію.-Б.З.)… «Останнє слово «Я».
Ми ступили на стежку – від душі. Пресвята Богородице, спаси нас! Свят-вечір. Велик-день. Йдемо від душі. Яко благ – як благий.
Два види перепадів: 1) з паперу на папір (на екрані); 2) з душі на папір (екран). Я поєднував ці два перепади. Людина прив’язується до оригіналу.
Античний гумор, якого ми сьогодні не вловлюємо. Ми далі відійшли від інтелектуального гумору.
Стриманість. А наша доба – це розв’язність і стриманість. Зразок дотриманості – Григорій Кочур. Бо античність любила стриманість. Середину планую – античне правило.
Сенека: «поспішаю до мене, але – поспішай до себе» Я став на стежку – «до себе».
Роман Федорів говорив: «Пишіть!» Починав і закінчував – Горацієм і Овідієм. Горацій – це величезна тема. Шевченко і Овідій – два великі приятелі, Горацій – зі мною все життя. Головне: дати людині зрозуміти, що повнота життя буде, коли вона усвідомить, що людина – смертна.
Далі чекаю на дитячу книжку «Забави зі словом» .
Читати – це по-читувати, шанувати.
Багато в нас бур’яну – з інших мов.
Я – не песиміст, я – реаліст. Мовна практика – це мовне мовлення.
А сьогодні чуємо: «Давай почуємо!» – замість – послухаймо».
Щиро, з вдячністю, звернулася до Андрія Содомори Ірина Ключковська, директор МІОК.
«Пане Содомора! Дякую, що ви погодились. Ми планували камерну зустріч. «Але ми з вами помилились. Але мені пощастило в житті: особисто спілкуватись з Содоморою мало не щодня. Вловлювалися глобальні сенси. Це були не діалоги, а монологи. І так народилась ідея публічної зустрічі.
Ми почули живу мову від Содомори. Треба занурюватися в живе слово А.Содомори. Важко говорити про Вас у Вашій присутності: «скарб нації», «гордість нації». З глибокою людиною маю справу.
Содомора кожного дня дарує нам стежку піти в античні часи. Ваші переклади Сенеки в мене на столі. Дякую видавцям, що видали переклади.
Наступне, що в мене в душі: чутливість Содомори до того, що його оточує, до всіх процесів, що є довкола нас.
Є безліч речей, на які ми не звертаємо уваги: що в Содомори є третє око.
Пане Друль! Дякую за друк. Мова Содомори дихає Україною, а Україна має дихати нею. Можна цитувати й цитувати. Кожен з нас формує середовище: яким ми є.
Для мене Содомора належить до тих, хто формує це середовище. Дякую, п.Содомора, за те, що ви сьогодні з нами, за те, що ви робите, олюднюєте нас».
Андрій Содомора: «Я відчуваю прихильність всіх. І не можу не віддячити. Вагу має слово – премногу.
«Возовище». Я – з села, виріс у ньому. Все воно формувалося на ритмах сільської праці. Наша мова є аритмічною, суховатою. Маємо тягнути мову за те, що вона є душею. (Співає.- Б.З.)
Нам треба рятувати усмішку – диво дивне. Ми зневажаємо сльозу. Добро йде проти зла».
Після того, як ведучий Назар Данчишин подякував видавництву – Василю Габору за видання багатьох книг Андрія Содомори, в тому числі – і перекладів, пан Андрій відреагував: «Видавництво «Літопис» мене підтримує. «Наодинці зі словом» – вийшла щойно. «Під чужою тінню» – роман, що має вийти.
«Генія місця» (як назвали присутні Андрія Содомору) привітали ще головний редактор порталу «Збруч» Орест Друль, журналістка Тетяна Вергелес і літературознавець Данило Ільницький.
Замість післямови
«Сьогодні людина націлена на дороги і втрачає своє життя…Є частина молоді, яка вважає, що треба бути славним. А для мене важливо, щоб люди були душевними» (Андрій Содомора «Афористичні етюди»).
Переконаний – Андрій Содомора – душевна людина. З його життя, з його творів нам треба брати приклад. І мова – це його життя.
Богдан Залізняк,
Член НСПУ і НСЖУ.